Як працює система арбітражних керуючих у Франції

У випадках, коли підприємство не має активів для покриття витрат, діє державний компенсаційний фонд («Справи без активів»), який забезпечує мінімальну оплату послуг ліквідатора (1 500 євро)

На ІІІ Національному форумі з питань банкрутства французький арбітражний керуючий Крістоф Тевено, колишній голова Національної ради арбітражних керуючих Франції, нині — член Національної ради Палати з питань банкрутства та ліквідації, презентував структуру професії Insolvency Practitioner у Франції.
Його виступ дозволив зазирнути в одну з найбільш регламентованих та незалежних моделей адміністрування неплатоспроможності в Європі.
Французька модель: виключна спеціалізація та жорсткі обмеження
У Франції арбітражні керуючі не можуть займатися жодною іншою діяльністю, крім управління процедурами неплатоспроможності. Це правило покликане запобігти конфлікту інтересів і забезпечити повну незалежність фахівця.
Є два типи фахівців:
- Administrateurs judiciaires — судові адміністратори, які призначаються у справах про санацію або реструктуризацію. Це арбітражний керуючий, який призначається судом у великих провадженнях у справах щодо санації та захисту інтересів, відповідає за надання допомоги керівництву, розробку плану реструктуризації, подання плану до суду. Або, інший варіант: відповідає за продаж компанії як діючого підприємства (без боргів), тобто веде переговори з потенційними покупцями та подає пропозиції до суду, який обирає переможця торгів
- Mandataires judiciaires — судові уповноважені, які виступають ліквідаторами та представляють інтереси кредиторів у всіх видах процедур. Вони також відповідають за продаж активів, звільнення працівників та виплати кредиторам
Ці категорії мають чітко розмежовані повноваження, і навіть часткове поєднання практик (наприклад, з адвокатською діяльністю) допускається лише у виняткових випадках і фактично не зустрічається.
Кількість арбітражних керуючих у Франції не є фіксованою, хоча вона залишається дуже стабільною протягом багатьох десятиліть – близько 450 АК, які утримують штат із близько 3000 осіб.
Контроль за професією: перевірка раз на три роки
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснює Міністерство юстиції Франції, яке веде реєстр фахівців. Крім того, кожен АК зобов’язаний проходити регулярний аудит — раз на три роки:
«Це щось на кшталт перевірки рівними. До офісу арбітражного керуючого приходять два колеги та незалежний аудитор, які вивчають документацію, звіти, фінансові потоки. У разі виявлення порушень може бути ініційовано дисциплінарну справу», — пояснив Тевено.
Додатково, кожен АК раз на три місяці подає фінансові звіти до місцевої прокуратури та проходить окремий аудит розпорядження коштами.
Національна рада — більше, ніж самоврядування
Функції професійного регулювання здійснює Національна рада арбітражних керуючих, створена законом ще у 1991 році. Вона має напівпублічний статус і виконує одразу кілька функцій:
- представляє професію перед урядом, парламентом, судами;
- бере участь у розробці змін до законодавства;
- формує етичні стандарти, затверджує професійні правила;
- виступає медіатором у спорах між арбітражними керуючими;
- запроваджує електронні сервіси, наприклад, платформу для подання вимог кредиторів.
Винагорода: складна, регламентована і справедлива
Система винагороди АК у Франції є надзвичайно деталізованою та розділяється залежно від типу провадження.
У ліквідаційних справах:
- фіксований збір (2 351,25 євро),
- оплата за кожну зареєстровану вимогу (від 4,70 до 47,03 євро),
- відсоток від вартості активів і сум, повернених кредиторам.
У справах про санацію:
- плата за діагностику (від 940 до 9 405 євро),
- відсотки від обороту підприємства (від 1,881% до 0,282%),
- додаткові премії за підготовку плану та фінальний звіт,
- гонорар за продаж компанії (до 4,7%).
У випадках, коли підприємство не має активів для покриття витрат, діє державний компенсаційний фонд («Справи без активів»), який забезпечує мінімальну оплату послуг ліквідатора (1 500 євро). Цей фонд управляється державним банком (Caisse des dépôts et consignations), куди всі АК зобов’язані вносити кошти, якими вони керують (ціни продажу активів/компаній, продаж активів, різні стягнення). Загальна постійна сума становить близько 1,6 млрд євро, вона оновлюється кожні 10-12 місяців.
«Рішення про винагороду ухвалює апеляційний суд, а не той, який призначив керуючого. Це дає змогу уникнути конфлікту інтересів між суддею та арбітражним керуючим», — зазначив Крістоф Тевено.
У більшості випадків для розрахунку винагороди АК надається табель обліку робочого часу. Якщо розмір винагороди АК перевищує 75 000 євро (ліквідація) або 100 000 євро
(адміністрування), такий арбітражний керуючий повинен надати додаткове обґрунтування, з чого складається така винагорода: “В такому випадку повна винагорода призначеного судом адміністратора або ліквідатора повинна враховувати понесені витрати та виконану роботу, складність справи, питання, що стоять на кону, і те, наскільки було досягнуто цілей, визначених законодавством”.
Дисципліна: незалежна структура і суворі наслідки
Розгляд дисциплінарних справ здійснює окремий незалежний орган, до складу якого входять судді, громадські представники та лише двоє АК. Передати справу до розгляду можуть лише прокурор або голова Національної ради.
Покарання різняться від простої догани до попередження, відсторонення від діяльності або виключення з реєстру.
Професійна відповідальність — солідарна
Французькі арбітражні керуючі беруть участь у спільній страховій програмі, яка покриває не лише помилки, а й випадки шахрайства. Якщо АК присвоїв кошти, спершу спрацьовує страховий ліміт. Якщо сума перевищує покриття, інші члени професії зобов’язані компенсувати збитки.
«Це солідарність, яка дисциплінує більше, ніж будь-яка перевірка», — підкреслив Тевено.
Висновки для України
Українські арбітражні керуючі вже неодноразово заявляли про потребу в чіткому регулюванні винагород, зміцненні гарантій професії, зменшенні тиску з боку правоохоронних органів. Французький досвід демонструє, як можна поєднати гнучкість інструментів і сувору дисципліну.
Професійна етика, незалежне самоврядування, регулярний аудит і солідарна відповідальність — ось елементи, які забезпечують стабільність французької системи банкрутства навіть у найскладніші часи.
Чи сподобався
вам цей матеріал?
Матеріали за темою

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків
