Звільнення директора з підстав припинення повноважень: як визначити юрисдикцію

Українське законодавство про працю створює багато труднощів для працівників та роботодавців. Тож експерт з питань трудового права, радник GOLAW, адвокат Катерина Цвєткова розповіла, де шукати відповіді на складні питання на кшталт звільнення топ-менеджерів.

За словами експерта, чинний Кодекс законів про працю, який було затверджено у 1971 році, дійсно не в повній мірі відповідає сучасним реаліям. Це застарілий та складний у застосуванні нормативно-правовий акт. Головна складність полягає у тому, що кодекс не містить чітких алгоритмів дій у багатьох ситуаціях з трудових питань. Наприклад, під час звільнень топ-менеджера подекуди виникають труднощі, зокрема через статус такої особи.

“Дійсно, керівник має специфічний статус, оскільки одночасно перебуває в корпоративних та трудових відносинах з товариством. У зв’язку з цим необхідно розмежовувати припинення корпоративних відносин з керівником як виконавчим органом товариства та припинення трудових відносин з керівником як працівником товариства”, – наголошує Катерина Цвєткова.

Так, повноваження виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час. При цьому відповідне рішення стосується саме припинення корпоративних відносин. Водночас таке рішення не припиняє трудових відносин з керівником товариства. Отже, воно не має наслідком звільнення працівника, а може бути лише підставою для подальшої видачі роботодавцем наказу про звільнення.

Для визначення юрисдикції спору насамперед необхідно з’ясувати, з яких саме правовідносин виник відповідний спір та за захистом яких прав позивач має намір звернутися до суду.

Наприклад, визнання незаконним та скасування рішення органів управління товариства про припинення повноважень керівника не є способом захисту трудових прав, оскільки стосується саме корпоративних правовідносин. У свою чергу, після видачі наказу про звільнення у керівника виникають підстави для звернення до суду з метою захисту своїх трудових прав, якщо такі були порушено. Тому залежно від того, з приводу яких відносин виник спір: корпоративних (у разі припинення повноважень керівника компетентним органом товариства) чи трудових (у разі розірвання з керівником трудового договору), такий спір буде розглядатись у порядку господарського чи цивільного судочинства відповідно.

Велика палата ВС у постанові у справі №205/4196/18 зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності таких спорів. Відповідно до позиції ВС, спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи припинені з підстави припинення повноважень посадових осіб, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи, загальних зборів, наглядової ради з такого припинення повноважень чи звільнення, належать до юрисдикції господарського суду.

У свою чергу, за правилами цивільного судочинства розглядаються спори, у яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП, крім такого розірвання за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та припинення повноважень за ч.3 ст.99 Цивільного кодексу.

Крім того, ВС нагадав про те, що до 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року – за участю будь-яких юридичних осіб.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц. У ній також зазначено, що під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління, загальними зборами, наглядовою радою передбаченої законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Отже, з огляду на останні правові позиції ВС, звільнення з підстав припинення повноважень потрібно оскаржувати до господарського суду. Водночас потрібно також враховувати як те, з приводу яких відносин виник спір, так і те, з яких підстав припинено такі правовідносини.