Верховний Суд продовжує розставляти крапки над «і» у питаннях щодо відкриття проваджень у справах про банкрутство

27 вересня 2022 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено Постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №910/10741/21 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 106422223).

У межах касаційного перегляду, палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС виклала висновки щодо застосування норм права, які мають значення при вирішенні судами питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме:

1. висновок, щодо застосування ч.6 ст.39 КУзПБ, в межах якого судом касаційної інстанції досліджено питання обставин, що можуть стати підставою для висновку про наявність спору про право;
2. висновок, щодо застосування пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України «Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19».

Що має важливе значення для практикуючих юристів, так як з 01.06.2022 скасовано заборону на відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, а враховуючи процесуальні строки розгляду заяв та перегляду судових рішень, які були затягнуті через запровадження в Україні воєнного стану, можливо спрогнозувати що наближається «остання хвиля» касаційних скарг, щодо судових рішень постановлених із застосуванням пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ

Окрім того, палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС на основі аналізу законодавства здійснено висновок, який може підлягати застосуванню в порядку mutatis mutandis щодо визначення терміну «вимога» (у тому числі «вимога кредитора» чи «вимога до боржника»), який відсутній у КУзПБ, однак вживається там у різних контекстах.

Для розуміння висновків викладених у Постанові від 16.08.2022 та задля можливості їх застосування на практиці, необхідно зважати на певні обставини правовідносин, що склались між учасниками справи №910/10741/21, зокрема:

• 29.10.2020 первісним кредитором заявлено до боржника вимогу про дострокове повернення кредиту;
• 05.03.2021 та 24.03.2021 між первісним кредитором та новим кредитором укладено договори про відступлення права вимоги;
• 10.06.2021 боржник вперше звернувся до суду з позовом щодо оскарження договорів про відступлення права вимоги (позов повернуто, провадження не відкрито);
• 06.07.2021 новим кредитором подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника;
• 14.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство;
• 19.07.2021 боржник вдруге звернувся до суду з позовом щодо оскарження договорів про відступлення права вимоги;
• 27.07.2022 після ряду переглядів судових рішень відкрито провадження у справі за позовом боржника щодо оскарження договорів про відступлення права вимоги.

У розрізі вищенаведених обставин, палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС здійснено наступні висновки:

1. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог кредитора (ініціюючого) є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як у процесуальній формі – підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі – підтверджуватися юридичними фактами.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника та кредитора.

Водночас, враховуючи конкретні обставини справи, палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС зроблено висновок (що узгоджується з правовими позиціями, викладеними КГС у постановах від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 02.02.2021 у справі №922/2503/20, від 03.06.2020 у справі №905/2030/19, від 18.03.2021 у справі №911/1922/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 13.08.2020 по справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20), який зводиться до того, що при наявності відзиву боржника, поданого в порядку встановленому КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч.6 ст.39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.

При цьому подання боржником позову, щодо оспорення обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право.

2. Пунктом 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, який набрав чинності з 17.10.2020 встановлено заборону на відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020

Відтак, норма абз.7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ має зворотну дію у часі, оскільки застосовується до відносин, що виникли до набрання чинності цією нормою.

З 06.01.2022, вказана вище заборона була скасована.

Отже, у випадку, якщо грошові вимоги кредитора, що ініціює відкриття провадження у справі про банкрутство до боржника, виникли з 12.03.2020, судам необхідно було відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство якщо питання про відкриття розглядалось у період часу від 17.10.2020 до 06.01.2022 включно.

3. Поняття «вимога» (ч.2 ст.530 ЦК України), «вимога кредитора» (абз.10 ч.1 ст.1, ч.3 ст.34 КУзПБ), «вимогами до боржника» (абз.7 пункту 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ в редакції Закону №7 28-ІХ) мають головну спільну ознаку: кредитор може реалізувати своє право на отримання належної йому суми в судовому порядку (або шляхом індивідуального задоволення вимог в позовному порядку, або на засадах конкурсного процесу за умови, що строк виконання грошового зобов`язання для ініціюючого кредитора настав (боржник знаходиться у стані прострочення виконання або невиконання відповідно до умов договору)).

Поняття «вимоги кредитора», «вимоги до боржника» є тотожними, мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли вони є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення боржника (невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання у визначений договором строк).

З повним текстом Постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №910/10741/21 ви можете ознайомитись за посиланням.

Автор: Максим Боярчуков