Різниця між арештом майна і забороною на його відчуження: роз’яснення Верховного Суду

Позивач звернувся з позовом до банку та держреєстратора про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності. Водночас він подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру, повідомляє Юрліга.

Заяву про забезпечення позову позивач мотивував тим, що йому стало відомо, що державний реєстратор вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власником його квартири на підставі кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод до них став банк. Про факт перереєстрації права власності за банком йому стало відомо від стороннього чоловіка, у зв’язку з чим вважає, що банк має намір відчужити квартиру на користь третіх осіб.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору є спірна квартира та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. Так, відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власником.

Як зазначається, колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу без задоволення.

Відповідну постанову у справі № 643/12369/19 Верховний Суд прийняв 19.02.2021.