ЄСПЛ визнав порушення конвенції у справі щодо вилучення та огляду ноутбука та мобільного адвоката

У рішенні по справі SARGAVA v. ESTONIA Європейський суд з прав людини вирішив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції, зазначає Юрліга.

Так, основне питання в цій справі полягало в тому, чи національне законодавство було достатньо чітким і надавало необхідні гарантії для захисту професійної таємниці адвоката у разі вилучення та подальшого огляду ноутбука та мобільного телефону адвоката.

Суд зазначив, що в контексті обшуків і виїмок національне законодавство повинно забезпечувати певний захист особи від свавільного втручання в права, передбачені статтею 8. Таким чином, його положення мають бути достатньо чіткими, щоб дати громадянам адекватну інформацію про обставини та умови, за яких державні органи мають право вдаватися до будь-яких подібних заходів.

Крім цього, Суд визнав важливість конкретних процесуальних гарантій, коли йдеться про захист конфіденційності обміну інформацією між адвокатами та їхніми клієнтами.

Як зазначається, конвенція не забороняє покладати на адвокатів певні зобов’язання, які можуть стосуватися їхніх відносин із клієнтами. Зокрема, це стосується випадків, коли знайдено достовірні докази участі адвоката в правопорушенні або у зв’язку з зусиллями по боротьбі з певною практикою. У зв’язку з цим, однак, важливо забезпечити чіткі рамки для таких заходів.

В даній справі Суд зазначає, що згідно з національним законодавством існують певні гарантії щодо проведення обшуків і арешту в цілому, а також щодо контексту обшуку приміщень адвокатів. Дійсно, згідно з національним законодавством, обшук може бути проведений, якщо є обґрунтована підозра, що об’єкт буде знайдено в приміщенні, яке підлягає обшуку. Крім того, ордер на обшук повинен загалом визначати об’єкт, місце та причини обшуку. У разі проведення обшуку в адвокатській конторі він має бути санкціонований ухвалою судді попереднього слідства або ухвалою суду та проводитися в присутності адвоката, у приміщенні якого проводиться обшук, або іншого адвоката.

Попри згадані вище гарантії, суттєве занепокоєння Суду полягає у відсутності практичної основи для захисту професійної таємниці в таких справах, як ця. Виходячи з передумови, що згідно з національним законодавством професійна адвокатська таємниця не застосовується до тієї міри, в якій адвокат сам є підозрюваним і/або діяв у якості, відмінному від адвоката, ключовим питанням є те, як привілейований матеріал розрізняється та відокремлюється від матеріалу, в якому неможливо покладатися на конфіденційність між адвокатом і клієнтом.

Суд звернув увагу на той факт, що на додаток до гарантій щодо конфіскації носіїв даних та/або копіювання їх вмісту, а також просіювання даних, що зберігаються в цифровому вигляді, також важливо запобігати необґрунтованому та незафіксованому доступу до даних носіїв та/або обробки даних з моменту їх вилучення до їх повернення або знищення в установленому порядку.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначив, що національне законодавство, не містить жодної конкретної процедури чи гарантій щодо перевірки електронних носіїв даних і запобігання порушенню зв’язку, на який поширюється право на професійну таємницю. Суд вважає, що ця відсутність практичної процесуальної схеми та гарантій меншою чи більшою мірою також відображається на тому, як у цій справі було санкціоновано обшук і як подальше копіювання вилучених носіїв даних та дослідження їх зміст здійснювалися.

У випадку заявника ордер на обшук, виданий суддею попереднього слідства, не передбачав збереження можливого конфіденційного матеріалу, захищеного професійною таємницею. Ситуація була такою, попри те, що клопотання державного прокурора про ордер на обшук конкретно містило посилання на можливість того, що заявник міг володіти інформацією, пов’язаною з його професійною діяльністю як адвоката, але це не мало б значення в контексті кримінального провадження, що триває.

Так, хоча пізніше заявника запевнили, що пошук вмісту його ноутбука та мобільного телефону відбуватиметься на основі ключових слів – і такий пошук справді було проведено – цей обов’язок, не випливає з національного законодавства. Відповідно, пошук за ключовими словами не був передбачений у заяві державного прокурора про санкціонування обшуку, а також такий обов’язок не був згаданий суддею попереднього слідства в ордерах на обшук. Скоріше виявляється, що рішення про те, чи проводити пошук за ключовими словами (чи використовувати будь-який інший метод відсіву), а також вибір відповідних ключових слів було повністю покладено на розслідування слідчих органів.

Крім цього, національне законодавство не надавало заявнику жодного права бути присутнім під час пошуку за ключовими словами.

Водночас у будь-якому випадку з національного законодавства залишається незрозумілим, як будуть вирішуватися будь-які потенційні суперечки між слідчими органами та відповідним адвокатом щодо ключових слів, які мають використовуватися, або будь-яких інших методів фільтрації електронного вмісту.

Хоча в національному законодавстві були відсутні відповідні процесуальні гарантії для захисту даних, на які поширюється право на професійну таємницю, Суд не має жодних підстав для розв’язання питання про те, чи була фактично порушена конфіденційність між адвокатом і клієнтом у даній справі. Однак, на думку Суду, відсутність процесуальних гарантій, що стосуються саме захисту професійної таємниці адвоката, вже не відповідає вимогам, що випливають із критерію, згідно з яким втручання має здійснюватися згідно із законом у значенні статті 8 § 2 Конвенції.