Які права на безоплатне отримання ділянок залишаються обмеженими

Безоплатна передача ділянок протягом трьох минулих років зазнавала кількох етапів змін. Діапазон зазначених змін є достатньо широким, оскільки охоплює період, який розпочинається повною забороною передачі земельних ділянок громадянам у власність і до поступового відновлення такого права. Про це повідомляє Земельний фонд України, пише agronews.ua.

Спочатку варто нагадати, щодо ділянок з яким цільовим призначенням громадяни найчастіше зверталися до сільських, селищних або міських рад з метою отримання бажаних наділів у приватну власність до початку запровадження воєнного стану.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, яка визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, найбільше звернень стосувалося:

• для ведення особистого селянського господарства – до 2,0 га (35%);
• для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше 0,25 га, у селищах – не більше 0,15 га, у містах – не більше 0,10 га (30%);
• для ведення садівництва – не більше 0,12 га (15%);
• для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га (8%);
• для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га (12%).

Після внесення змін до Земельного кодексу України, які набули чинності 07 квітня 2022 року, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» було встановлено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також розроблення такої документації забороняються.

Таким чином, фактично громадян України було позбавлено права, визначеного статтею 14 Конституції України та положеннями Земельного кодексу України.

За логікою норм чинного законодавства, зазначені права мають відновитися після припинення (завершення) воєнного стану. Водночас, з огляду на той факт, що без перебільшення тисячі громадян опинилися в ситуації, коли процес приватизації зупинився на етапі вже замовленої або навіть розробленої документації із землеустрою, така загальнонаціональна заборона виглядає нелогічною.

По-перше, земельні ділянки фактично вже були виділені громадянам, а неможливість зареєструвати право власності призвела до прямої заборони користування такими ділянками, що суперечить задекларованим цілям забезпечення продовольчої безпеки, сплати земельних податків та наповнення місцевих бюджетів.

По-друге, зазначена заборона унеможливила приватизацію земельних ділянок під житловими будинками, що, у свою чергу, ускладнило формування таких ділянок навіть для відчуження нерухомого майна або подання інформації щодо завданих війною збитків та їх подальшого відшкодування.

По-третє, ще однією проблемою стало обмеження реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки на територіях, безпечних для проживання та ведення особистого господарства, зокрема для внутрішньо переміщених осіб.

Останні зміни у врегулюванні зазначених проблем відбулися восени 2022 року. Зокрема, Законом України № 2698-IX були внесені зміни до Земельного кодексу України, якими дозволено безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд).

Відповідні зміни розблокували безоплатну приватизацію земельних ділянок під житловими будинками, індивідуальними дачами та гаражами, права на які підтверджені відповідними правовстановлюючими документами.

Водночас критичною залишається ситуація із земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства, яке в сільській місцевості є надзвичайно важливою складовою життя, а також індивідуального садівництва, оформлення якого деякі громадяни не можуть завершити вже протягом кількох десятиліть.

Очевидно, що законодавець був змушений обмежити права громадян в умовах воєнного стану, однак зазначений механізм потребує подальшого коригування в частині повного розблокування безоплатної приватизації земель. Як варіант – за винятком територій, розташованих у районах ведення воєнних (бойових) дій або тих, що перебувають у тимчасовій окупації, оточенні чи блокуванні. Це дозволить громадянам реалізувати свої законні права та сприятиме економічному розвитку суспільства в цілому.