Як уникнути зловживань у процедурах банкрутства: судді пропонують змістити акценти на стадію розпорядження майном

Про це розповіли під час другої панелі науково-практичної конференції «Способи захисту прав кредиторів та боржника в процедурах банкрутства, їх ефективність», яку модерував суддя ВС у КГС Валерій Картере. У фокусі — sui generis-статус арбітражного керуючого й потреба прозорих механізмів його призначення та винагороди; практичне застосування солідарної й субсидіарної відповідальності без зловживань; відповідальність за несвоєчасне ініціювання банкрутства; а також нова судова практика щодо кредитних спілок за ст. 93-3 КУзПБ та стандарти «ринковості» проміжного фінансування в превентивній реструктуризації.

Суддя ВС у КГС Володимир Погребняк розглянув деякі аспекти правового статусу арбітражного керуючого. Він зауважив, що арбітражний керуючий є унікальною процесуальною фігурою, від професійних та особистих якостей якої значною мірою залежить перебіг справи про неплатоспроможність. Доповідач відзначив зростання професійного рівня арбітражних керуючих за останні п’ять років і висловив підтримку їхній саморегулівній організації, вбачаючи в цьому правильний крок законодавця.

Суддя детально розглянув різні спеціальні статуси арбітражного керуючого, передбачені положеннями КУзПБ: адміністратор превентивної реструктуризації, розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, керуючий реалізацією. Володимир Погребняк акцентував на особливостях їхніх функцій — від інвентаризаційних, контрольних і організаційних повноважень до управління майном і забезпечення виконання плану санації. Він зазначив, що арбітражний керуючий не може розглядатися як представник боржника чи кредиторів, адже його статус є sui generis — самостійним і унікальним, спрямованим на досягнення оптимального економічного результату в процедурі банкрутства.

Окрему увагу спікер приділив проблемним аспектам призначення та винагороди арбітражних керуючих, вказавши на необхідність удосконалення автоматизованої системи відбору, повернення до принципів її неупередженості після завершення воєнного стану, а також пошуку прозорих механізмів фінансування їх діяльності. Він окреслив можливі напрями розвитку законодавства — посилення незалежності арбітражних керуючих, впровадження сучасних аналітичних механізмів і навіть штучного інтелекту для оцінки їх ефективності, а також створення дієвої системи підвищення кваліфікації та професійних стандартів у цій сфері.

Суддя Господарського суду Одеської області Світлана Райчева докладно висвітлила тему щодо актуальних питань застосування солідарної та субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство. Вона наголосила, що результативність реформ залежить від чітких цілей і постійного моніторингу їх досягнення. За її словами, останні законодавчі зміни посилили позицію боржника (розширення санації, повернення мирової угоди), але паралельно було спрощено вхід у процедуру (сума входу, виконавче провадження), водночас питання 30-денного строку заявлення вимог кредиторів ускладнює формування сталого пасиву для ефективної санації та мирової угоди.

Доповідачка розповіла про сучасну практику: заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності подає переважно ліквідатор у відокремленому провадженні за ст. 7 КУзПБ за нормами ГПК України. Водночас головна доказова база тримається на аналізі фінансового стану боржника і висновку про доведення до банкрутства, який часто є поверховим через непередання документів засновниками / учасниками / керівниками, що призводить до відмов у позовах. Було запропоновано змістити акцент на стадію розпорядження майном: визначати стан неплатоспроможності та доведення до банкрутства в межах справи про банкрутство, завчасно залучати «носіїв інформації» (директорів, засновників, учасників і тих, хто втратили цей статус протягом трьох років), фіксувати незаконні дії під час банкрутства, що підвищить ефективність доказової бази і скоротить строки.

Молодший науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України Родіон Поляков зосередився на відповідальності за несвоєчасне ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство. Доповідач детально проаналізував правову природу такого діяння, визначивши його як правопорушення (делікт), що має тягнути за собою юридичну відповідальність. Основну увагу було приділено аналізу моделей регулювання цього питання в європейських країнах, зокрема в Німеччичині та Франції, які представляють прокредиторський і продебіторський підходи відповідно. Німецьке законодавство передбачає сувору кримінальну відповідальність, аж до позбавлення волі, тоді як французька модель є значно ліберальнішою.

Також він зауважив про нагальну потребу в перегляді підходів до регулювання відповідальності у сфері банкрутства з метою захисту прав кредиторів і забезпечення фінансової дисципліни.

Суддя Господарського суду Закарпатської області Павло Пригуза, презентуючи тему «Кредитні спілки: практика застосування ст. 93-3 Кодексу. Бюджетні установи: проблеми визначення статусу банкрута», зазначив, що після законодавчих змін 2023 року, якими КУзПБ було доповнено ст. 93-3, в Україні почала формуватися абсолютно нова судова практика. На прикладі перших справ, ініційованих Національним банком України, спікер висвітлив ключові правові виклики та процесуальні нюанси, з якими стикаються господарські суди.

Суддя окреслив тенденцію, за якою НБУ схильний розглядати свої рішення про віднесення кредитної спілки до неплатоспроможних і про припинення дії ліцензії як безумовну підставу для визнання боржника банкрутом. На противагу цьому підходу Павло Пригуза наголосив, що саме суд повинен встановлювати наявність підстав для банкрутства.

Окрім цього, спікер звернув увагу на процедурні дилеми, зокрема на критерії застосування ліквідаційної процедури замість розпорядження майном, особливо у випадках, коли НБУ вже запровадив тимчасову адміністрацію. Він також вказав на те, що нормативна база самого НБУ ще не узгоджена з новим законодавством і не містить методик для аналізу ознак саме банкрутства, а не лише неплатоспроможності.

У межах завершальної панелі конференції, модератором якої був секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський, обговорили питання щодо ефективності процедур банкрутства та інструменти їх удосконалення.

Професор університету «Уніон Нікола Тесла» Джуро Джурич представив аналіз запроваджених в Україні підходів до захисту нового та проміжного фінансування в межах превентивної реструктуризації, наголосивши, що раннє залучення ресурсів дозволяє боржнику стабілізувати операційну діяльність, вести переговори з кредиторами та реалізувати затверджений план, а отже уникнути неплатоспроможності й зберегти робочі місця та вартість бізнесу.

Спікер окреслив також вимогу «ринковості» умов: транзакції із залучення проміжного фінансування під час мораторію мають відповідати звичайним ринковим практикам і не погіршувати становище як боржника, так і кредиторів. Професор звернув увагу на випадки, коли план змінює структуру власного капіталу, тоді формується окремий клас учасників, а директор повинен звернутися до суду по дозвіл на укладення відповідних правочинів. Водночас доповідач наголосив на обов’язку директорів діяти добросовісно, запобігати навмисним чи недбалим рішенням, що можуть довести підприємство до неплатоспроможності, і належно обґрунтовувати потребу в новому фінансуванні у самому плані. За відсутності такого обґрунтування суд може відмовити в затвердженні. Представлені підходи узгоджуються з Директивою ЄС 2019/1023, вони відображені в оновлених положеннях національного законодавства, що набули чинності з 1 січня 2025 року.

Практичний вимір підвищення ефективності процедур представив заступник Голови Державної судової адміністрації України Леонід Сапельніков, який окреслив ключові елементи цифровізації справ, пов’язаних з банкрутством. Як зазначив доповідач, налагоджено офіційне оприлюднення у справах про неплатоспроможність: повідомлень про відкриття провадження, переходи між процедурами, оголошень про введення ліквідації чи санації, а також процесуальних ухвал, зокрема щодо перерв, виправлення описок, прийняття апеляцій і касацій на ресурсах судової влади; впроваджено шаблони документів для швидкої публікації. Реалізовано автоматизоване визначення кандидатур арбітражних керуючих із центральної бази даних. Серед найближчих оновлень – розширення надсилання електронних повідомлень щодо процедур превентивної реструктуризації.

Директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов розповів про оцінювання ефективності процедур (тривалість, вартість, прозорість, передбачуваність і результативність) та назвав чинники, що системно знижують показники, такі як затяжні строки, високі й неунормовані процесуальні витрати, пасивність кредиторів, дефіцит прозорості, а також стигматизація банкрутства, що стримує раннє звернення боржників по правовий захист. За його словами, підвищення рівня задоволення вимог з одиничних відсотків до близько 20 % – позитивний результат, але недостатній для сталого оздоровлення економіки. Необхідним є нормативне визначення складу витрат у справах про неплатоспроможність; урахування вартості грошей у часі в планах санації; зміцнення інституту превентивної реструктуризації; удосконалення автоматизованого відбору арбітражних керуючих разом із підвищенням кваліфікаційних стандартів; запровадження диференційованого підходу до мікро- та малого бізнесу з урахуванням міжнародних рекомендацій. Ключовий маркер якості провадження – дотримання легітимної мети звернення до процедур неплатоспроможності та баланс приватного й публічного інтересів: лише за таких умов банкрутство працює як універсальний правовий інструмент для чесного перерозподілу ризиків і перезапуску життєздатного бізнесу.

Суддя Господарського суду Київської області Олена Янюк акцентувала на проблематиці дотримання процесуальних строків. Вона нагадала, що КУзПБ передбачає чіткі часові межі для окремих стадій (170 календарних днів для розпорядження майном, до 12 місяців для ліквідаційної процедури, 120 днів для підготовки плану реструктуризації фізичної особи, а також до 5–10 років для реалізації такого плану). На переконання судді, дотримання цих строків є ключовим для ефективності всього процесу, адже їх порушення призводить до суттєвих негативних наслідків, а саме зростання витрат кредиторів, зменшення ймовірності відновлення платоспроможності боржника та втрати його активів. Як приклад суддя навела рішення ЄСПЛ у справі «Фесенко проти України», де держава була притягнута до відповідальності саме через тривале провадження у справі про банкрутство, що тривало понад 13 років.

Серед причин затягування процедур банкрутства суддя виокремила як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники. З боку кредиторів це може бути неналежне виконання обов’язків, пасивність у провадженні або численні оскарження проміжних рішень. З боку боржників – ігнорування запитів арбітражних керуючих, ухилення від надання документів, маніпуляції із процесом. Проблеми виникають і на етапі призначення та відсторонення арбітражних керуючих, коли недобросовісне використання права відмови від справи призводить до багатомісячних зупинок. До зовнішніх факторів, які ускладнюють розгляд, суддя зарахувала обставини воєнного часу. На думку спікерки, дієвим інструментом протидії зловживанням може бути застосування процесуальних заходів впливу, передбачених ст. 135 ГПК України, а також удосконалення законодавства щодо обов’язку арбітражних керуючих вказувати поважні причини для відмови від справи.

Арбітражний керуючий Євген Іваненко розповів про перешкоди, які заважають ефективному виконанню функцій арбітражного керуючого в процедурах банкрутства. Метою банкрутства, за судовою практикою, є або відновлення платоспроможності боржника, або максимальне задоволення вимог кредиторів. Доповідач зазначив, що ефективність діяльності арбітражного керуючого залежить від роботи з двома ключовими змінними – активами і пасивами боржника. При цьому чимало перешкод виникає ще на стадії інвентаризації, коли керівники боржника блокують доступ до майна або документів. Відсутність відповідальності за ненадання інформації, а також складність виконання судових ухвал через виконавче провадження значно ускладнюють роботу.

Звернув увагу спікер і на колізії в КУзПБ, коли розпоряднику майна одночасно надаються контрольні повноваження і забороняється втручатися в господарську діяльність боржника, що створює поле для маніпуляцій. У ліквідаційних процедурах проблемними залишаються питання виключення кінцевих бенефіціарних власників, відкриття банківських рахунків, а також збереження майна до першого продажу без належного механізму державної підтримки. Доповідач підкреслив, що важливим кроком до підвищення ефективності є запровадження фінансової відповідальності для посадових осіб боржників, які перешкоджають процесу, адже це не лише стимулювало б їх співпрацю, а й частково фінансувало б саму процедуру.

Підбиваючи підсумки конференції, голова КГС ВС Лариса Рогач наголосила, що обговорення підтвердило актуальність і багатогранність проблематики банкрутства. За її словами, ключовим завданням залишається пошук балансу між приватними інтересами боржника, суспільними потребами та реальним забезпеченням прав кредиторів з урахуванням недопущення зловживань як з однієї, так і з іншої сторони.

Лариса Рогач зауважила, що ефективність процедур банкрутства має оцінюватися крізь призму не лише їх законодавчого закріплення, а й практичного застосування. Зокрема, попит на процедуру превентивної реструктуризації засвідчив, що нові інструменти можуть бути затребуваними та дієвими в українських умовах. Це, на її переконання, відкриває перспективи для того, щоб у майбутньому ділитися українським досвідом і на міжнародному рівні, презентуючи його як передову практику, здатну зацікавити професійну спільноту за кордоном.