Борги перед МВФ зростають: Аргентина лідирує, Україна — у топі

Світова економіка дедалі більше залежить від фінансування Міжнародний валютний фонд: десятки країн звертаються до нього через фінансові кризи, однак структура боргів залишається нерівномірною. За даними, оприлюдненими Visual Capitalist з посиланням на статистику МВФ, ключові зобов’язання сконцентровані у кількох державах.

Абсолютним лідером є Аргентина, яка накопичила понад $60 млрд боргу перед фондом. Це майже вчетверо більше, ніж у наступної країни у рейтингу, і є наслідком тривалих інфляційних криз, валютної нестабільності та регулярного залучення програм МВФ.

До групи найбільших позичальників також входить Україна, а також Єгипет і Пакистан. Водночас значна кількість держав, передусім в Африці, мають порівняно невеликі зобов’язання — менш як $1 млрд.

Окремий випадок — Суринам, який вирізняється не обсягом боргу, а його часткою в економіці: співвідношення зобов’язань перед МВФ до ВВП тут є одним із найвищих у світі, що відображає глибоку економічну кризу початку 2020-х років.

Причини звернення до МВФ залишаються типовими: країни потребують підтримки у моменти системних потрясінь. Йдеться передусім про кризи платіжного балансу, різку девальвацію валют і фіскальні дисбаланси, коли держави не здатні фінансувати бюджетні витрати або обслуговувати борг. Саме за таких обставин до фонду зверталися, зокрема, Аргентина, Шрі-Ланка та Пакистан.

Механізм кредитування МВФ має свою специфіку: фінансування надається у формі спеціальних прав запозичення (СПЗ) — міжнародного резервного активу, який базується на кошику провідних валют, включно з доларом США, євро, китайським юанем, японською єною та британським фунтом. У статистичних розрахунках ці активи зазвичай конвертуються у долари США (орієнтовно 1 СПЗ ≈ $1,44).

Таким чином, структура боргів перед МВФ демонструє подвійний ефект: з одного боку, фонд виступає ключовим стабілізаційним механізмом для економік у кризі, з іншого — формує довгострокову залежність окремих країн від зовнішнього фінансування, що обмежує їхню фінансову автономію.