Банки просять нові інструменти для стягнення боргів: експерти попереджають про ризик масового вилучення житла

У Верховній Раді створено робочу групу для напрацювання законодавчих рішень щодо проблемних кредитів (NPL). Представники банківського сектору вже озвучили свої пропозиції, які можуть суттєво змінити баланс між правами кредиторів та позичальників.

Серед основних ініціатив — надання банкам права продовжувати нарахування процентів і штрафних санкцій під час судового оскарження боргу, спрощення процедур звернення стягнення на заставне майно, розширення застосування виконавчих написів нотаріусів та скасування чинних обмежень на стягнення іпотечного житла.

Втім частина експертного середовища вважає, що масштаб проблеми може бути значно меншим, ніж це подається фінансовим сектором.

Чи справді проблема настільки гостра

За даними Національного банку, після переходу на оновлені європейські стандарти оцінки непрацюючих кредитів частка проблемної заборгованості продовжує поступово скорочуватися. Водночас кредитний портфель банків демонструє зростання вже кілька років поспіль.

Станом на травень 2026 року в Україні працюють 59 банків — найменше за всю історію незалежності країни. Однак це є наслідком багаторічної консолідації банківського сектору, а не ознакою його слабкості.

На думку адвоката АО Leshchenko & Partners Ігоря Бикова, сьогодні значна частина проблемних кредитів є спадщиною криз 2008 та 2014–2015 років. Саме тоді масова девальвація гривні та економічні потрясіння перетворили значну кількість валютних кредитів на фактично безнадійні борги. За його словами, банки роками утримували такі активи на балансах, відкладаючи визнання збитків, а після очищення балансів почали активно продавати старі борги або намагатися відновити їх стягнення.

Однією з найбільш дискусійних пропозицій є розширення можливостей використання виконавчих написів нотаріусів. Такий механізм дозволяє розпочати примусове стягнення без отримання окремого судового рішення.

Крім того, банківський сектор виступає за скасування чинних мораторіїв на звернення стягнення на окремі категорії житла та за спрощення процедур реалізації заставного майна. На думку прихильників реформи, це дозволить швидше очищати баланси банків від проблемних активів, повертати кошти в економіку та підвищувати ефективність кредитування.

Проте критики вказують на ризики зловживань. Зокрема, вони наголошують, що нотаріус не має процесуальних можливостей для повноцінної перевірки правильності розрахунків процентів, штрафів і пені, а тому фактично не може виконувати функцію судового контролю.

Особливу дискусію викликає питання іпотечного житла. Юристи попереджають, що скасування чинних захисних механізмів може призвести до масштабного зростання кількості звернень стягнення на житлову нерухомість, особливо за старими валютними кредитами, які виникли ще до фінансових криз попередніх років.

Також занепокоєння викликають пропозиції щодо повернення третейських судів у сферу споживчого кредитування. Нагадаємо, що ще у 2011 році законодавець фактично заборонив розгляд спорів щодо захисту прав споживачів у третейських судах через численні претензії до їхньої незалежності.

Європейський підхід

Водночас у країнах Європейського Союзу робота з проблемними кредитами будується переважно навколо захисту прав позичальника як слабшої сторони договору.

Європейське законодавство передбачає обмеження щодо несправедливих умов кредитування, заборону безконтрольного донарахування штрафів після продажу боргу та обов’язок кредитора спочатку запропонувати механізми реструктуризації перед початком примусового стягнення.

Саме тому майбутня дискусія навколо законодавчих змін може вийти далеко за межі технічного питання непрацюючих кредитів. Фактично йдеться про вибір моделі, за якою Україна буде врегульовувати відносини між банками та позичальниками: через посилення інструментів стягнення чи через механізми реструктуризації та пошуку компромісу.