Довидас Віткаускас: «Необхідно вже зараз думати, як відбудувати Україну за найкращими світовими стандартами»

Редакцiя
11 травня 2022, 10:08
16979 хвилин читати

Этот материал также доступен на русском

Важливо докладати зусиль для допомоги не тільки кінцевому споживачеві, але й бізнесу, щоб зберегти економічний кістяк країни

  • Посилання скопійованоlink copied

Наразі можна без перебільшення сказати, що весь цивілізований світ допомагає Україні. Але одна річ – читати про це в новинах, і зовсім інша – самому варитися в цій “кухні”. Про те, яку допомогу надають Україні наші литовські партнери, як зробити таку допомогу максимально ефективною і як зменшити ризики зловживань, розповів директор SOS UKRAINE Довидас Віткаускас.

Довидасе, розкажіть докладніше про SOS UKRAINE. Яку допомогу ви надаєте?

Довидас Віткаускас

SOS UKRAINE – це неурядова благодійна організація, яка практично одразу після початку війни була створена друзями, однодумцями, людьми, які розуміють і знають Україну й українців, бували й працювали тут раніше. Наша головна місія – координація й управління гуманітарною допомогою, її ефективний і результативний розподіл. Зараз ми вже бачимо чимало своїх управлінських, стратегічних та оперативних помилок, через які допомога не завжди потрапляє за призначенням і, як наслідок, не завжди ефективна. Тому одне із завдань SOS UKRAINE – зробити допомогу максимально ефективною.

За яку ділянку роботи Ви відповідаєте?

Найважливіших стратегічних завдань є два.

  1. По-перше, допомогти українській владі краще стикувати механізми управління публічною й приватною допомогою.
  2. По-друге, допомога надходить у різних формах – технології, товари, фінанси тощо. Кожен вид допомоги потребує певного алгоритму дій і певної звітності. Важливо знати, хто приймає допомогу на українській стороні, і забезпечити задоволення запитів. Також важливо гарантувати, що допомога доходить за призначенням як із логістичної, так і з управлінської точки зору.

Можу розповісти про одну внутрішню (українську) проблему. Немає чітких правил гри – наприклад, не визначено, як допомога розподіляється в натурі. Найчастіше виникають ситуації (їх чимало, і нам про це відомо), коли фури з гуманітарною допомогою ставляться “під замок” (на якийсь резерв) або їхній вміст просто продається на ринку. Тому дуже важливо всередині самої України використати більше прозорих механізмів звітності.

І, звісно, є ще одне надважливе стратегічне завдання. Необхідно зробити так, щоб допомога не «стріляла в ногу». Я маю на увазі, щоб не вбивала український бізнес, особливо середній і дрібний, із яким ця допомога конкурує, якщо йдеться, наприклад, про ланцюжок виробництва тієї ж їжі, де задіяні і фермери, і продовольчі магазини, і ресторани, й інші ланки. Якщо ми безкоштовно годуємо людей, використовуючи певні механізми, то ми реально конкуруємо з українським середнім і малим бізнесом, якому цілком під силу це робити.

Тому, повторюся ще раз, дуже важливо, щоб допомога не пішла на шкоду, важливо зберегти логіку ринкових принципів, логіку попиту й пропозиції, докладати зусиль для допомоги не тільки кінцевому споживачеві, але й бізнесу, щоб зберегти економічний кістяк країни.

Якщо говорити про конкретні ініціативи, то для надання Україні допомоги, пов’язаної з технологіями, ми працюємо разом із литовським урядом. Програма називається Clear sky. Разом із литовським міністерством економіки ми намагаємося просити у різних литовських технокомпаній допомогу — від комп’ютерів і телефонів до високих технологій. Наприклад, може йтися про VPN-акаунти, які гарантують секретність і конфіденційність комунікування, а це сьогодні дуже важливо, особливо зважаючи на інформаційну війну. У Литві є чимало організацій, які ведуть перед на світових ринках безпеки комунікацій, і ми працюємо з однією із них.

Зараз разом із партнерами, зокрема з Ощадбанком, плануємо реалізувати в Україні програму Fast&Fair, яка допоможе вижити малому й середньому бізнесу, що займається ланцюжками продовольчого виробництва.

Це лише кілька головних ініціатив, але, безумовно, є й інші, наприклад, пов’язані з наданням допомоги українським біженцям у Литві. Звичайно, там більше йдеться про точкову роботу, пов’язану з конкретними запитами (знайти житло, продовжити оренду, допомогти із працевлаштуванням або вирішенням податкових питань тощо).

Чи правильно я розумію, що в якихось напрямках ви виявляєте ініціативу самі й водночас працюєте за запитами ззовні?

Звісно, так. І особливо це стосується роботи з українськими біженцями. Тут складно щось планувати, адже люди постійно звертаються, приходять, пишуть, телефонують. Наше завдання – реагувати на максимальну кількість запитів. Одна ініціатива, яку ми фінансуємо, називається “Alpha team” – це група з десяти легіонерів із Північної Європи, включаючи Литву, Данію, Голландію й інші країни.

Легіонери приїхали в Україну й захищали Київську та Запорізьку області, були на лінії вогню. Наша організація допомогла зібрати великий бюджет, щоб забезпечити їх обмундируванням — це наша ініціатива безпосередньо військової допомоги в Україні.

Ви говорили, що одна із проблем полягає в тому, що гумдопомога не доходить до адресатів. Із якими ще проблемами (можливо, із бюрократичними) ви стикалися?

На перший погляд, Україна зараз – це нормативний і регулятивний рай, коли багато бюрократичних перешкод знято.

Але не можна забувати, що в країну входить багато безкоштовного товару й необлікованих грошей. Така ситуація сама по собі завжди сповнена ризиків. Це небезпеки зловживання, непрозорості, неефективності, самодіяльності.

Іноді це ризики на межі закону, коли з’являється бажання привласнити гроші. Тому дуже важливою є чітка схема ухвалення рішень. Тобто необхідно чітко визначити, хто і як може розпоряджатися допомогою, хто і на яких підставах робить публічні закупівлі, якщо йдеться про фінансову допомогу. Якщо йдеться про допомогу в натурі, то необхідно чітко визначити правила гри, щоб було зрозуміло, хто і в якому обсязі вирішує, куди й що прямує, у яких випадках отримане можна залишити для резерву. Наприклад, коли потрібні запаси їжі, а в яких випадках допомогу необхідно роздати бізнесу, щоб він міг вижити.

 

На сьогоднішній день Україна намагається все це зробити. Так, система розподілу допомоги децентралізована, у кожному регіоні створені військові адміністрації, які ухвалюють і вирішують такі питання відповідно до своїх стандартів, правил і принципів. Але, я думаю, тут ще є над чим працювати для покращення координації, для досягнення чіткості й передбачуваності. Цілком нормально, що під час війни рішення мають ухвалюватися вертикально, швидко, ефективно. І ухвалювати їх має армія чи військова адміністрація. Але все ж таки звітність, прозорість, мінімальні стандарти освоєння цієї допомоги повинні бути завжди. Військова влада не може допускати свавілля, а має ухвалювати розумні рішення й звітувати. Думаю, тут можна говорити й про окремі успіхи, і про провали. Є різні історії, і ми бачимо, що рішення з боку публічної влади не завжди ухвалюються так швидко, як того хотілося б. Не завжди ці рішення прозорі й не завжди дозволяють освоїти допомогу швидко й ефективно. У цьому питанні я хотів би сподіватися на значний прогрес із боку влади.

А чи існує якийсь управлінський шаблон, за яким ці питання можна вирішувати? Чи Україна, як і решта світу, зараз може вважатися першовідкривачем?

Так, однозначно, Україна в цьому питанні веде перед. Тому я не назвав би свої слова якоюсь серйозною критикою – це просто побажання на майбутнє. Україна зараз є плацдармом експериментів, зокрема і в питаннях управління допомогою. Тому багато речей ми побачимо й багато чого навчимося, виходячи зі своїх помилок. Але деяким речам необхідно запобігати прямо зараз.

При спілкуванні з Україною й партнерами Ви акцентуєте увагу на цьому?

Звісно, і тому дуже важливо, щоб до освоєння допомоги долучалося громадянське суспільство, яке може допомогти військовій владі зробити рішення прозорими й ефективними. Дуже важлива допомога європейських країн, їхньої політичної влади й експертів. Ми можемо допомогти й відбудовувати Україну, але про це треба починати думати вже зараз. Триває війна, і всіх її наслідків ми не можемо передбачити, але точно знаємо, що Україна відбудовуватиметься. Ми точно знаємо, що й на рівні центральної влади, і на рівні місцевої влади знадобляться рішення, яким чином це відновлення втілюватиметься в життя. Причому необхідно не просто відбудувати Україну, але й зробити її кращою, ніж вона була до війни, — за якіснішими стандартами, включаючи практичну інфраструктуру, необхідну людині в місті чи в іншому населеному пункті. Для цього Україні однозначно потрібна й політична, й експертна підтримка європейських урбаністів, містобудівників, політиків, мерів, фінансових організацій, які можуть показати, як будуються стійкі, зелені міста не для машин і заводів, а для людей, для середнього й малого. бізнесу, для громад, для велосипедистів, для активного способу життя. Тому вже зараз необхідно думати, як відбудовувати Україну за новими, покращеними європейськими стандартами.

На які основні проблеми після війни слід чекати Україні й українському суспільству, зокрема правникам?

Насамперед, буде багато проблем із публічними закупівлями, оскільки Україна вже зараз відчуває штучний наплив грошей із різних джерел — як приватних, так і публічних. При цьому немає жодних стандартів звітності про їх використання, а це створює ризики, які в майбутньому можуть перейти у правові проблеми й судові процеси. Тому чіткі стандарти (як витрачається фінансова допомога, як витрачається допомога в натурі, як проводяться публічні закупівлі, особливо через фінансову допомогу), необхідні вже зараз.

Параметри відбору переможців у публічних закупівлях мають змінитися. Критерій економічної ефективності для учасників публічного тендеру Україна запровадила лише теоретично, але в реальному житті лише в окремих випадках тендер вигравав той, чия пропозиція була заснована на інтересах ефективності. Найчастіше тендери вигравали ті, хто близький до покупців послуги, або ті, хто пропонував низьку ціну. Низька ціна може бути сьогодні, але завтра вона вимагатиме ще більших витрат, інвестицій і грошей платника податків.

Іще одна важлива тема – це фінансові потоки. Як організувати весь економічний кістяк України так, щоб гроші йшли на розвиток і працювали загалом на економіку, а не осідали у кишенях конкретних людей чи бізнесу? В Україні не дуже розвинена фінансова система, занадто багато банків, занадто мало звітності, зависокий ризик дефолту, занадто непрозорі процедури банкрутства, неефективні системи збору боргових та інших фінансових зобов’язань. Наприклад, відсоткові ставки навіть при іпотеці й заставі становлять 20% річних або й більше. Це абсолютно неприйнятно й нелогічно, якщо йдеться про розвинену фінансову систему. У Литві іпотека коштує 2% річних, а то й менше. І як зробити іпотеку в Україні в десять разів дешевшою, як зробити так, щоб банки брали участь у фінансовому ринку повноцінніше? Як зробити так, щоб банки почали фінансувати девелопмент і розвиток нерухомості? А це одне з найважливіших політичних, фінансових і правових завдань, які постануть перед Україною.

Я думаю, треба відмовитися від цього відсталого підходу до економіки, за якого всі інвестиції робляться за “свої” гроші, за свій “кеш” із нулем у звітності перед партнерами й клієнтами. Я сказав би, що одне з найважливіших завдань полягатиме в тому, щоб перебудувати фінансову систему, перевернути її з голови на ноги, щоб банки стали справді повноцінними учасниками цієї системи. І, звичайно, величезною буде роль Нацбанку, який має контролювати ризики інфляції й обережно “друкувати” гроші, має думати про курс гривні, про купівельну спроможність, про макроекономічні критерії. Загальні зусилля фінансових гравців будуть потрібні для того, щоб Україна після війни стала нормальною країною, де відсоткові ставки низькі, а людина, яка купує квартиру, може це фінансувати через доступний кредит на розумних умовах.

Резюмуючи, я б сказав, що будуть важливими дві теми — зміна підходу до публічних закупівель і зміна фінансового ринку.

Якщо західні партнери, які надають різну допомогу, не бачитимуть позитивних змін у вирішенні перелічених проблем, то як це позначиться на допомозі для України?

Однозначно, відсутність позитивних змін позначиться негативно. Більше того, навіть досягнення президента В.Зеленського оцінюватимуться на цій основі. Зараз він один із найпопулярніших лідерів у світі, якщо не найпопулярніший; і він став таким, виявивши свою хоробрість, патріотизм і цілеспрямованість. Але, по-перше, до кінця терміну його повноважень залишилося ще трохи більше двох років. По-друге, є шанс, що він може виграти наступні вибори.

Я думаю, якщо він особисто зацікавлений у своєму політичному майбутньому, то вже зараз має подумати про створення чіткішої, прозорішої системи освоєння грошей для відновлення України, бо спокус і принад тут буде дуже багато. У галузі розвитку системи стримувань і противаг, звітності, прозорості та якості роботи публічних інституцій Україна поки залишається слабкою країною. Після війни високі ризики корупції нікуди самі собою не зникнуть. Тому на місці Президента я звернув би особливу увагу (і стратегічно, і оперативно) на те, яким чином через кілька років чи трохи пізніше освоювати гроші, які прийдуть до країни з внутрішніх і зовнішніх джерел. І в цьому значенні звітність – найважливіше й справді ключове слово.

Розмовляв Єгор Желтухін

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
В розумінні реєстраційного законодавства приватний будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, — це різні об’єкти нерухомого майна

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
"СтягниБорг" автоматично формує документ згідно з вимогами закону

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Нові правила значно збільшують фінансове та трудове навантаження на фонди

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Понад 15% українців володіють криптовалютою і багато з них використовують її щодня

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
У полі зору міжнародної спільноти найголовніше в галузі безпеки – битва проти рашизму