Презумпція неефективності. Коли борг компанії стає особистим боргом її керівника?

21 вересня 2021, 20:45
9233 хвилини читати

Існує загроза того, що ліквідатор не схоче відшукувати всі можливості задоволення вимог кредиторів, а займатиметься виключно доведенням вини керівника

  • Посилання скопійованоlink copied

Сьогодні законне перекладення обов’язку сплати заборгованості компанії на її керівника чи засновника передбачається положеннями ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ). Прикладом дій, які суди кваліфікують як «доведення до банкрутства», є ухвалення та реалізація рішення про укладання договорів на відверто невигідних умовах або таких, що спрямовані проти інтересів боржника.

Загалом, серед сумнівних дій додатково виокремлюють такі кроки:

  • прийняття ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами, які завідомо нездатні виконати свої зобов`язання («фірми-одноденки» тощо);
  • надання вказівок з приводу вчинення очевидно збиткових операцій;
  • призначення на керівні посади осіб, результат діяльності яких не відповідає інтересам юридичної особи;
  • створення та підтримка такої системи управління боржником, яка спрямована на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику та його кредиторам;
  • використання документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
  • використання та розпорядження майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
  • вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які необхідно брати до уваги під час розгляду питання щодо застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15, від 05.02.2019 р. у справі №923/1432/15, від 10.03.2020 р. у справі №902/318/16, від 01.10.2020 р. у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 р. у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 р. у справі №922/1067/17.

Розмір суми, що потенційно може бути стягнена з осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, становить різницю між сумою кредиторських вимог, визнаних судом у процедурі банкрутства, та коштами, отриманими в результаті продажу майна боржника-банкрута у процедурі ліквідації. Таким чином, коли господарюючі особи, власники, керівники, а також інші відповідальні особи, нарощуючи борги, не потурбувалися про те, якими коштами компанія-боржник може розрахуватися, відповідальність може сягнути 100% боргів компанії.

До речі, в цьому вбачаються потенційні ризики для керівників компанії, оскільки існує загроза того, що ліквідатор не схоче відшукувати всі можливості задоволення вимог кредиторів, а займатиметься виключно доведенням вини керівника.

На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 2 ст. 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «Банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…».

Водночас судова практика продовжує розставляти деякі запобіжники в цьому напрямку (наприклад, справа №915/1624/16 від 22.04.2021 р. https://reyestr.court.gov.ua/Review/97451198).

Верховний Суд зазначив, що визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення, відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ (від 21.10.2019 р.) та враховуючи положення ст. 74, 76, 77 ГПК України, причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Ст. 61 КУзПБ закріплюється правова презумпція субсидіарної відповідальності осіб, які до неї притягуються, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, зокрема, підтвердивши оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, а також довівши, що вчинені за її участю (впливу) операції приносять дохід, що відображено відповідно до їх дійсного економічного змісту, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Окрім того, в цій постанові зазначено, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є беззаперечним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не вважається визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності. Адже встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які він здійснює за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Тому захист прав керівника має бути настільки ж ефективним, як і захист прав кредиторів.

Автор: Андрій Спектор, адвокат, “Лабораторія Банкрутства”

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Судова практика в банківських правовідносинах впливає, напевно, на економіку країни найбільше

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Судова практика вже вивчила і класифікувала основні правові хитрощі боржників

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Боргова розписка — доказ укладення договору позики, відтак вона завжди залишалася об’єктом підроблення.

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами не адміністративного, а цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Податківці можуть забути про своє бажання стягнути гіпотетичний податковий борг, якщо вони не вирішували у суді питання щодо своїх процесуальних прав

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Рішення Верховного Суду виглядає компромісом між правами кредиторів та незалежністю арбітражного керуючого