Отримання даних з державних реєстрів: терпіння і ще раз терпіння

Про оптимізацію бюрократичних процесів і їх діджиталізацію в Україні говориться вже не один рік.

Електронний доступ до будь-якого публічного реєстру, отримання повної та правдивої інформації, необхідних довідок і документів при мінімальних витратах енергії та часу – одвічна мрія кожного юриста. Більше того, у справах про банкрутство та виконавчому провадженні оперативність надходження даних про майновий стан боржника має вирішальне значення. Зволіканням в цьому питанні недобросовісний боржник обов’язково скористається, його кошти та майно стануть недосяжними, і як наслідок – задоволення вимог кредиторів або виконання судового рішення перетворюється на проблему.

Видання «Борг.Експерт» намагалось з’ясувати, яким чином збирається зараз інформація про активи боржника, як працюють цифрові сервіси в Україні, і чи стали вони дієвими інструментами у роботі арбітражних керуючих, державних та приватних виконавців.

Дії виконавця з перевірки майнового стану боржника-юридичної особи та фізичної особи-підприємця, як стверджує методичка, розроблена Державною виконавчою службою, зазвичай мають три складові:

• направлення запитів через Автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП);
• направлення письмових запитів до відповідних органів, з якими відсутня електронна взаємодія;
• перевірка інформації через відкриті ресурси, розміщені в мережі Інтернет.

Як все це відбувається в реальному житті, і наскільки ефективно, ми попросили прокоментувати приватного виконавця Андрія Авторгова.

Він повідомив наступне:

«Приватному та державному виконавцю задля того, аби своєчасно та у повному обсязі виконати судове рішення, потрібен швидкий доступ до коштів та майна боржника. Дещо вже дозволяє зробити Автоматизована система виконавчого провадження, через яку можна направляти постанови про арешт чи зняття з арешту коштів на рахунках боржників. Проте, до цієї системи за три роки на сьогодні під’єдналися тільки 15 із 73 існуючих банків, а в режимі онлайн дізнатися про наявність коштів у боржника можна тільки в одному банку.

Крім того, у згаданих 15 банках можна лише арештувати кошти на рахунках, але не можна автоматично списати кошти, до цього ще не дійшли. Показовим є один випадок. Надіслали через АСПВ постанову про арешт, а підтвердження від банку все не надходить. Онлайн бачимо, що у боржника є кошти на рахунку, а ось вони вже зникають – він кудись їх вже вивів, і тільки ввечері приходить повідомлення від банку, що він виконав нашу постанову і арештував вже «порожній» рахунок. Ось так, нажаль, у нас працює так званий «автоматизований арешт», який скоріше варто називати електронною взаємодією. Таким чином у боржника завжди є шанс приховати кошти.

Таку ж «оперативність» демонструє і Державна податкова служба. Відповідь на відправлений виконавцем запит через АСВП про номери рахунків, відкритих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами), або фізичними особами-підприємцями іноді приходить не за годину-дві, а лише на наступний день. Цього достатньо, щоб арештовані рахунки виявилися порожніми.

В роботі з державними реєстрами – свої проблеми. На сьогодні державні та приватні виконавці мають безпосередній доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру обтяжень рухомого майна, державного реєстру актів цивільного стану громадян Із частиною цих реєстрів запроваджено електронний документообіг. На практиці все залежить від наявності оцифрованої інформації.

Скажімо, пошук нерухомого майна умовно можна поділити на періоди до і після 2013 року. Тобто, новіші відомості про майно внесені до реєстру, а старіші знаходяться у БТІ в паперовому вигляді. Деякі БТІ щось там оцифровують, але загалом цей процес, на жаль, практично не рухається. Поки сама особа-власник, а у нашому випадку боржник, особисто не прийде реєструвати своє нерухоме майно у новому реєстрі, відомості про нього будуть відсутні. Шукати ж майно за даними БТІ також незручно. Там можливий пошук тільки по об’єкту, а не суб’єкту. Можна лише зробити запит за конкретною адресою і отримати відповідь – є там майно боржника, чи нема. Щоб виявити, яке майно належить конкретному суб’єкту, запити доведеться направляти у кожне БТІ.

Деякі реєстри працюють некоректно, зокрема, Єдиний державний реєстр транспортних засобів. Непоодинокі випадки, коли оголошений у розшук автотранспортний засіб, який за даними сервісного центру МВС належить боржнику, насправді вже має нового власника, відомості про якого чомусь не внесені до реєстру.

Чимало реєстрів, які ведуть деякі органи державної влади, і досі не мають електронного вигляду, і, відповідно, запити треба відправляти тільки письмові.

Окреме питання про якість взаємодії реєстрів. Недавно спільнота приватних виконавців проводила круглий стіл з приводу звернення стягнення на об’єкти інтелектуальної власності. Як стало зрозуміло під час дискусії, ДП «Укрпатент» при розгляді заяви про зміну власника торгової марки не звертається до реєстру боржників, щоб переконатися, чи не є особа, яка відчужує право інтелектуальної власності, боржником у виконавчому провадженні.

Або, наприклад, на практиці у мене був випадок, коли боржник є державним службовцем. Його декларації є у вільному доступі, і там зазначено нерухоме майно. Проте, цього майна немає у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо направити вимогу виконавця на адресу НАЗК щодо надання повної декларації, йому гарантовано відмовлять, бо Мін’юст не затвердив порядок розгляду таких запитів.

Таким чином, цифрових сервісів не вистачає, а ті що є працюють незадовільно.

Приватні виконавці не раз були в Литовській республіці з робочими візитами, і бачили як там працює їхня система.

По-перше, там діє автоматизована система арешту коштів. Вона не дає боржнику жодного шансу, аби вивести кошти з рахунку. Вона працює без участі людини. Це дійсно автоматизована система, а не електронний документообіг, що відбувається у нас.

По-друге, реєстри усі оцифровані. У кожного виконавця на комп’ютері «іконки». Кожна з них – окремий реєстр: нерухомості, автотранспорту, зброї, засуджених осіб, тощо. Буквально за декілька секунд прилітає відповідь на запит. Таких випадків, щоб було незрозуміло, чиє ж це насправді майно, у них немає.

Судові виконавці інших країн вже ведуть дискусії, як звертати стягнення на цифрові активи, а ми все ще продовжуємо бігати з паперовими запитами.

І допоки диджиталізація процедур виконавчого провадження в нашій країні буде на існуючому рівні, марно сподіватись на швидке та ефективне виконання судових рішень».

Приблизно з такими ж проблемами, описаних приватним виконавцем, під час пошуку інформації про боржника, щодо якого порушене провадження у справі про банкрутство, стикаються і арбітражні керуючі. Втім, на відміну від колег, у них немає навіть своєї автоматизованої системи.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає лише створення спеціалізованої сторінки на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства. Згідно задуму, за допомогою цієї сторінки буде надаватися доступ для конкурсних, забезпечених, а також поточних кредиторів до інформації про боржника у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства.

Все це залишилось на папері, адже виявилося, що будь-які веб-сторінки не наділені технічними можливостями накопичувати та зберігати значний обсяг інформації щодо справ про банкрутство (неплатоспроможність).

Законопроект 4409, який парламент все ніяк не може ухвалити у другому читанні, усуває цю технічну неузгодженість і пропонує запровадити Автоматизовану інформаційну систему «Банкрутство та неплатоспроможність», складовими якої будуть захищені від несанкціонованого доступу:

• веб-портал електронних сервісів у сфері банкрутства;
• Єдиний реєстр боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
• Єдиний реєстр арбітражних керуючих України;
• Електронний кабінет арбітражного керуючого.

Поки цього немає, в арсеналі арбітражного керуючого залишаються традиційні методи збору даних – письмові запити, або отримання інформації через відкриті Інтернет-ресурси.

Ще років п’ять тому нам активно почали розповідати про дивовижну естонську систему «X-Road», яка об’єднала в одному місці усі державні реєстри, нормативно-правові акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, довіреності, комунальні реєстри, реєстри саморегулівних організацій тощо, і у багатьох випадках довела електронний документообіг до 100 відсотків. Пошук даних там можна здійснювати по всіх реєстрах одночасно, оскільки оновлюються вони також одночасно через систему електронної взаємодії, створюючи загальну базу даних. В Естонії у стосунках громадянина і бізнесу із державою – жодного папірця і практична відсутність корупції.

В Україні мав запрацювати аналог естонського технологічного дива – система «Трембіта». Розроблена за гроші донорів вона мала налагодити електронну взаємодію органів державної влади між собою і реєстрів, якими вони опікуються. Загалом в Україні налічується понад 350 публічних реєстрів, які належить до сфери управління десятків різних державних відомств.

Два роки тому, 16 січня 2020 року, система нарешті була введена в промислову експлуатацію. Кабінет Міністрів України на засіданні 23 червня 2021 року ухвалив постанову, яка дозволила не тільки державним органам, але й бізнесменам користуватися державною системою обміну даними «Трембіта».

«Це один із кроків до початку впровадження режиму paperless та до того, щоб люди ще менше зверталися до органів державної влади. Адже вся інформація вже є в реєстрах», – зазначив тоді на своїй фейсбучній сторінці віце-прем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Проте, наприкінці 2021 року Міністерство цифрової трансформації України відзвітувалось, що роботи із підключення до системи «Трембіта» органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання ще далекі до завершення і тривають. Наразі до системи підключено трохи більше 50 електронних інформаційних ресурсів.

Ще слід згадати ухвалений Верховною Радою 18 листопада 2021 року Закону України №1907-IX «Про публічні електронні реєстри». Згідно закону систему публічних електронних реєстрів складатимуть:

• Базові державні реєстри;
• Інші державні реєстри;
• Комунальні реєстри;
• Визначені законом реєстри саморегулівних організацій.

Базові реєстри – це ті реєстри, інформація в яких є першоджерелом для всіх інших реєстрів. Наприклад, Єдиний державний демографічний реєстр міститиме усю основну інформацію про людину — її вік, ПІБ, ідентифікаційні документи. Це дозволить іншим реєстрам не дублювати ці дані, а просто підтягувати їх з ЄДР. Базовими визначені наступні реєстри:

• Єдиний державний демографічний реєстр;
• Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань;
• Державний земельний кадастр;
• Єдиний державний реєстр транспортних засобів;
• Реєстр будівель та споруд;
• Єдиний державний реєстр адрес;
• Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Дані реєстрів поділятимуться на базові (загальнодоступні, безоплатні) та спеціальні (що потребують спеціального доступу, платні).

Для споживачів даних з реєстрів – фізичних та юридичних осіб – Мінцифрою створений і розвивається так званий бренд «держави у смартфоні» — «Дія». Це однойменний веб-портал і мобільний застосунок для отримання державних електронних послуг. Станом на кінець 2021 року на порталі доступно 72 послуги, а в застосунку — 9 послуг.

Скажімо, на порталі «Дія» можна отримати довідку щодо об’єкта нерухомого майна з таких реєстрів:

• Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
• Державний реєстр Іпотек;
• Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Необхідна наявність кваліфікованого електронного підпису, за допомогою якого попередньо треба зареєструватися у кабінеті громадянина на diia.gov.ua. Вартість інформації 30 грн., яка може змінюватись залежно від обсягу даних.

До 2024 року Мінцифри планує перевести у Дію 100 відсотків державних послуг.

Автор: Глушко Сергій