Закриття провадження у справі про банкрутство – огляд актуальної судової практики

Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за листопад 2023 року.

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

• можливості касаційного оскарження судового рішення про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про її неплатоспроможність;
• процесуальної дієздатності арбітражного керуючого;
• закриття провадження у справі про банкрутство з підстав перевищення 12-місячного строку процедури ліквідації.

Так, в одному з рішень судді ВС дійшли висновку, що КУзПБ не встановлює закінчення 12-місячного строку процедури ліквідації як підставу для закриття банкрутства, оскільки цей строк може бути збільшено з огляду на поведінку учасників (оскарження судових рішень), особливості самого боржника тощо.

Аби вимагати закриття провадження у справі про банкрутство з мотиву довготривалості ліквідаційної процедури, слід встановити, чим викликана така тривалість, чи є обґрунтовані аргументи можливості її скорочення/усунення ліквідатора тощо, що має з’ясовуватися у межах провадження за скаргою на дії/бездіяльність ліквідатора.

Також встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, постановлених в загальному порядку, визначеному книгою IV КУзПБ. Водночас апеляційний та касаційний перегляд постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
з одночасним затвердженням плану реструктуризації або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, постановлених у підготовчому засіданні в порядку абзацу четвертого пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ (за спрощеною процедурою), прямо передбачений положенням абзацу п’ятого зазначеного пункту.

В іншому рішенні судді дійшли висновку, що з моменту відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та постановлення відповідної ухвали суду такий арбітражний керуючий втрачає процесуальну дієздатність підприємства-банкрута (можливість мати процесуальні права та обов’язки сторони, визначені статтею 42, 46 ГПК України) у межах наданих повноважень.

У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про:

• відсутність підстав для трансформації тягаря доведення та його перенесення всупереч принципу змагальності сторін з особи, щодо свідоцтва на торговельну марку якої була подана заява про дострокове припинення;
• використання торговельної марки саме щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг, а не загалом як умови належного її використання у спорі про дострокове припинення торговельної марки;
• можливість кваліфікації дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання за ознаками ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у випадку, якщо такі дії (бездіяльність) відсутні в переліку ч. 2 цієї статті.

У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки про:

• визначення юрисдикції, до якої відноситься справа за позовом фізичної особи, що не є членом ОСББ, про оскарження рішень загальних зборів ОСББ;
• випадки, за яких до правовідносин, що виникають у зв’язку з діяльністю фермерських господарств, може бути застосовано приписи законодавства, які регулюють діяльність ТОВ;
• визнання недійсним рішення наглядової ради товариства оборонно-промислового комплексу про обрання її голови, ухваленого за відсутності у складі наглядової ради незалежних директорів, наявність яких вимагається відповідно до закону.

У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки про:

• реалізацію права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права після набрання чинності Законом України від 5 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»;
• захист права орендаря на продовження орендних правовідносин стосовно земельних ділянок державної та комунальної власності.

У постановах ОП КГС ВС зроблено висновки щодо:

• можливості збільшення ціни робіт (послуг) за державним оборонним замовленням внаслідок відповідної зміни розміру фактичних витрат виконавця з урахуванням положень укладеного сторонами контракту;
• належних та ефективних способів захисту у спорі учасників ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів;
• визначення осіб, на яких покладено публічний обов’язок відшкодувати за рахунок бюджетних коштів вартість медичних послуг, що були фактично надані суб’єктом господарювання приватної форми власності за направленнями комунального закладу охорони здоров’я поза межами процедур закупівлі.

Із цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням.