Відстрочка та розстрочка у виконавчому провадженні: у Мін’юсті пояснили порядок застосування

Механізми відстрочки та розстрочки виконання судових рішень дають змогу врахувати об’єктивні життєві обставини сторін у випадках, коли негайне виконання рішення є тимчасово неможливим. Про особливості їх застосування у виконавчому провадженні роз’яснило Міністерство юстиції України.

У відомстві нагадали, що відстрочка виконання означає перенесення строку виконання судового рішення на пізніший час, тоді як розстрочка виконання передбачає можливість виконання рішення частинами у строки, визначені судом. Такі інструменти застосовуються у випадках, коли існують обставини, що істотно ускладнюють або тимчасово унеможливлюють повне та своєчасне виконання рішення.

Серед обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки або розстрочки, суд може враховувати ступінь вини боржника у виникненні спору, тяжке захворювання боржника або членів його сім’ї, складні матеріальні умови, а також стихійні лиха чи інші надзвичайні події.

За наявності таких обставин сторони мають право звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи протягом 20 днів з дня її надходження. Водночас строк дії відстрочки або розстрочки не може перевищувати одного року з моменту ухвалення відповідного судового рішення.

У Міністерстві юстиції звернули увагу, що на стадії примусового виконання судового рішення застосування відстрочки або розстрочки регулюється спеціальними нормами виконавчого законодавства. Зокрема, за заявою стягувача виконавець має право відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення) за наявності відповідних підстав, про що виноситься окрема постанова.

Сторони виконавчого провадження зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, повідомити виконавця про надання судом відстрочки або розстрочки. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють або тимчасово унеможливлюють виконання рішення.

У Мін’юсті наголосили, що застосування механізмів відстрочки та розстрочки дозволяє забезпечити баланс між принципом обов’язковості виконання судових рішень і реальними життєвими умовами сторін, надаючи можливість адаптувати порядок виконання рішення до об’єктивних обставин.