У результативності процедур банкрутства юридичних осіб відбувається розворот на 180 градусів – Ігор Ніколаєв

Поява Кодексу України з процедур банкрутства стало вже четвертою спробою законодавця з моменту незалежності України суттєво змінити законодавство про банкрутство. Попередні спроби не приносили бажаний результат – у нашій країні в середньому лише 8% коштів повертається кредиторам порівняно з 90% у Фінляндії. Нині ж, якщо брати так звані корпоративні банкрутства – банкрутства юридичних осіб, за словами члена Науково-консультативної ради Національної асоціації арбітражних керуючих України, співавтора Кодексу України з процедур банкрутства Ігоря Ніколаєва, відбувається, як то кажуть, розворот на 180 градусів, що вже підтверджується судовою практикою.

Про це науковець розповів виданню «Борг.Експерт» під час конференції «Забезпечення транспарентності (прозорості) процедур банкрутства в Україні», що пройшла днями у Києві. Була названа також основна причина нинішнього позитивного розвитку процесу.

«Позбавитися ганебного явища, коли за попереднього регулювання закон надавав боржнику безліч можливостей, щоб уникнути виплати боргів, або їх приховування, вдалося лише через забезпечення транспарентності процедур банкрутства. Крім того, Кодекс надав більше можливостей для кредиторів, аби повернути майно, забезпечити стягнення субсидіарної та солідарної відповідальності, забезпечити, аби все майно реалізовувалось виключно на аукціонах», – зазначає співавтор Кодексу.

Найбільш вдалою ідеєю, яка була реалізована у Кодексі і продовжує розвиватися, Ігор Ніколаєв назвав встановлення механізму задоволення вимог будь-яких кредиторів, в тому числі забезпечених, виключно в межах провадження у справі про банкрутство через винесення відповідних ухвал суду, що убезпечують суддівський нагляд за прозорістю проведення такої процедури та поведінкою її учасників, перш за все, боржника і кредиторів.

«Тепер не можливо в інших судових інстанціях поза межами провадження у справі про банкрутство вирішувати якісь питання, які потім впливають на процесуальні можливості та інтереси кредиторів і боржника. Тому ця тенденція вірна» – наголошує ідеолог процедур банкрутства.

Тут Ігор Ніколаєв поділяє позицію, яку висловив суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного суду В’ячеслав Пєсков. Вона зводиться до того, що суддя, який веде провадження в справі про банкрутство, коли бачить, що вчиняються якісь дії, які виходять за межі цивільно-правових відносин, і вже носять характер кримінально-караних діянь, повинен мати можливість належним чином реагувати. Зокрема, окремою ухвалою ініціювати відкриття кримінального провадження, наприклад, у разі виявлення фраудаторних (шахрайських) правочинів, якими виводилися активи з підприємства-боржника.

«Боржник має усвідомити, що процедури банкрутства – це не покарання. Це пільга, яка йому надається, це можливість відновити його платоспроможність. Відтак, якщо він зловживає своїми правами, вчиняє якісь дії, які покликані порушити права учасників, то на це суд має реагувати. Так само, це стосується і кредиторів», – переконаний Ігор Ніколаєв.

Що стосується банкрутства фізичних осіб, то тут не варто поспішати з висновками, адже для нас це зовсім новий інститут.

«У нас немає ще достатньо напрацьованої бази, яку можна аналізувати, аби ми говорили, що є якісь системні вади, які заважають реалізації цього інституту. Дійсно, є певна розгубленість учасників правовідносин, адже немає якихось чітких орієнтирів у вигляді там судової практики, яка вже роками склалася. Це все відбувається, як то кажуть, емпіричним шляхом. Або методом проб і помилок. Але ж потроху все рухається і ми сподіваємось, якщо там виникнуть якісь потреби до вдосконалення, то вони знайдуть відображення у законодавчих ініціативах», – підсумовує науковець.

Глушко Сергій