Транскордонне виконання судових рішень: виклики банкрутства і роль професійної взаємодії

В Україні триває дискусія щодо розвитку правових механізмів транскордонного виконання судових рішень — як у звичайних спорах, так і у справах про банкрутство. Це питання набуває особливої ваги в умовах інтеграції до правового простору Європейського Союзу та підготовки до післявоєнного економічного відновлення.

12 грудня 2025 року у Львові відбулося професійне обговорення проблем і перспектив транскордонного примусового виконання судових рішень у межах міжнародної конференції «Мости правосуддя: транскордонне виконання судових рішень». Дискусія охопила питання практичної реалізації таких процедур, взаємодії представників різних юридичних професій та необхідності вдосконалення національного законодавства.

Банкрутство у транскордонному вимірі

Окрему увагу було приділено транскордонному виконанню судових рішень у справах про банкрутство та неспроможність. У завершальній секції конференції свою позицію з цього питання представили науковець, доктор юридичних наук, професор Олександр Бірюков та голова Ради арбітражних керуючих Львівської області Мар’ян Чорній.

Доповідачі зосередилися на проблемах застосування універсального механізму визнання судових рішень у банкрутстві, а також на особливостях визнання іноземних проваджень у справах про неспроможність. Було наголошено, що чинне українське законодавство не містить повноцінної процедури визнання і приведення до виконання судових актів, ухвалених у зв’язку з провадженням у справі про банкрутство, попри наявність відповідних положень у міжнародних документах.

Відсутність ефективного механізму

У своїй доповіді Олександр Бірюков зазначив, що механізм визнання іноземного судового провадження у транскордонних справах про неспроможність, хоча й формально існує в українському законодавстві з 2013 року, на практиці досі не має успішних прикладів застосування. Водночас процедура визнання і виконання іноземних судових рішень, пов’язаних із неспроможністю, взагалі відсутня.

На його думку, така процедура має доповнювати механізм визнання іноземного провадження у справі про банкрутство, передбачений Типовим законом ЮНСІТРАЛ. Необхідність її запровадження прямо випливає і з актів Європейського Союзу, що регулюють питання транскордонної неспроможності.

Роль виконавця і арбітражного керуючого

Учасники секції також обговорили розмежування та взаємодію повноважень виконавця і арбітражного керуючого у процедурах транскордонного виконання судових рішень. Було зазначено, що у виконавчому провадженні провідну роль відіграє виконавець, тоді як у колективній процедурі банкрутства справу веде арбітражний керуючий, призначений судом.

Водночас міжнародна практика свідчить, що у справах про банкрутство один і той самий фахівець може виконувати різні функції залежно від процедури та стадії розгляду справи. Зокрема, виконавець, залучений до виконання іноземного судового рішення, після його визнання у національній юрисдикції має більше шансів бути призначеним судом арбітражним керуючим — розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором.

В Україні вже спостерігається тенденція, коли виконавці отримують право на здійснення діяльності арбітражних керуючих.

Транскордонне виконання як елемент реформи

Підсумовуючи обговорення, учасники наголосили, що ефективні механізми транскордонного виконання судових рішень у справах про неспроможність мають стати складовою подальшої реформи законодавства про банкрутство. Йдеться не лише про правову техніку, а про створення дієвих інструментів вирішення проблем заборгованості боржників з урахуванням усього їх майна, незалежно від юрисдикції.

Такі механізми розглядаються як важливий чинник підвищення довіри до судової системи, захисту прав кредиторів та підготовки правового підґрунтя для економічного відновлення України у післявоєнний період.