Світлана Рекрут: Повернення активів, виведених з банків, – це справа державного значення

До кінця 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб переважно займався виплатою грошей вкладникам і продажем активів, а з 2020 року перейшов на новий етап – роботу по стягненню збитків. Цей етап, ймовірно, триватиме, як і попередній, близько п’яти років. Про це заявила директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світлана Рекрут.

Справа в тому, що вже практично завершені ліквідаційні процедури щодо майже всіх проблемних банків, і в Фонді розуміють чіткі суми втрат.

«Доказ суми збитку – це процес кропіткий і складний. Не завжди збиток утворюється тільки в результаті дій колишніх власників або правління, існують ще й макроекономічні чинники, що мали місце в 2014-2016 роках. Але, абсолютно однозначно, що і масштаб виведення грошей був величезний. Якщо говорити про втрати держави, то цифра, від якої ми можемо відштовхуватися, – це сума, на яку державі довелося прокредитувати Фонд для своєчасної виплати компенсації вкладникам за вирахуванням коштів від продажу активів, які в повному обсязі були спрямовані на погашення боргу перед державою. Сьогодні наш борг перед Міністерством фінансів без нарахованих відсотків становить 47 млрд грн, з нарахованими відсотками – 111 млрд. Тобто, навіть з огляду на, що ми повернули понад 45,3 мільярда, мінімум 47 мільярдів – це і є, умовно, сума втрат держави» , – зазначила Світлана Рекрут.

• 47 млрд грн – втрати держави;
• 235 млрд грн – вкладники, які мали депозити понад 200 тис грн, юридичні особи, що мали значні кошти на рахунках та інші кредитори;
• 41 млрд грн – борг перед НБУ;
• 19 млрд грн – заборгованість перед державними підприємствами і податковою службою як кредиторами 7-ї черги.

Тобто загальна сума збитків величезна – близько 342 млрд гривень.

І саме тому була створена міжвідомча робоча група під головуванням прем’єр-міністра України. Таким чином продемонстрована готовність боротися в ім’я вирішення цього питання в будь-якому випадку.

«Повернення активів, виведених з банків – це справа державного значення, оскільки більшість грошей, які ми отримаємо від роботи з повернення активів, підуть до державного бюджету. Це величезні суми: як я вже говорила, порядку 47 мільярдів тільки чистого боргу Фонду і плюс ще ринкові відсотки за п’ять років, що фактично подвоює суму заборгованості. І при реструктуризації боргу Фонду перед Мінфіном не передбачено списання відсотків. Також існує заборгованість перед НБУ. Проведення державою більш активної роботи з повернення виведених коштів передбачає і Меморандум з МВФ. Тому Національний банк звернувся до прем’єр-міністра з пропозицією створити цю групу високого рівня. Я вважаю великим успіхом, що в цьому питанні з’явиться єдина державна політика, так звана one voice policy. Тому, проаналізувати поточний статус, розробити і затвердити чіткий план роботи по кожному з банків, визначити відповідальних за напрямками, ідентифікувати, які доопрацювання в законодавстві необхідні – це, на мій погляд, є основними завданнями робочої групи», – так пояснила С.Рекрут актуальність створення Групи.

Крім того, Фонд багато разів говорив про те, що вивчення світової практики показує, що більшість грошей повертається в результаті так званих мирових угод. Але для цього потрібні відповідні законодавчі зміни, оскільки без закону ніхто на себе не може взяти такі повноваження.

До речі, законопроект на цю тему вже підготовлений спільно Фондом і Національним банком і зараз знаходиться на ознайомленні у всіх стейкхолдерів, в тому числі і у МВФ. Він охоплює можливу концепцію добровільного врегулювання по банкам кризи 2014-2016 років. У ньому, зокрема, передбачається, що при розрахунку суми «до повернення» повинна враховуватися відповідальність трьох сторін: акціонера, кредиторів банку і держави. Оскільки з одного боку мали місце проблеми державної ваги – це фактична втрата частини території, військові дії на Сході країни, падіння курсу гривні тощо; з іншого – кредитори несли гроші, часто не звертаючи уваги на те, яку політику вів банк. І, безумовно, є відповідальність самого акціонера, пов’язаної особи. Таким чином, передбачається піти від суб’єктивного судження, а використовувати чітку формулу.

У світі існує й інша практика, суб’єктивного підходу, в тому числі її використовує американська корпорація FDIC. Вони відштовхуються не тільки від суми збитку, нанесеного банку, а від фінансової можливості акціонера/пов’язаної особи, і вираховують, скільки грошей він повинен повернути. Але в українських реаліях такий підхід може бути складно застосувати. По-перше, в Україні немає прозорої структури власності, і неможливо оцінити, хто чим насправді володіє. І по-друге, на думку Світлани Рекрут, «в Україні не готові до суб’єктивних суджень. Нам необхідна чітка формула, оскільки там, де є суб’єктивні судження, там завжди є недовіра, завжди є місце корупції, маніпуляції. А наше завдання, щоб це було транспарентно і зрозуміло».

Втім, можливість добровільного врегулювання питання відшкодування збитків важливо мати як опцію або інструмент, але це аж ніяк не панацея і не єдиний спосіб, – відзначають у Фонді.