Пропустив 6-місячний строк на спадкування: що робити?

6 місяців від смерті спадкодавця – це єдиний важливий строк, який потрібно пам’ятати та дотримуватися у випадку, якщо зіштовхнулися з питанням спадкування, зазначає Юрліга.

Заява про прийняття спадщини (або відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу виключно особисто за останнім місцем проживання померлого (ст. 1221 Цивільного кодексу України). Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Водночас у суді не все так просто, адже доведенню підлягають об’єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного (тобто в 6-місячний строк) прийняття спадщини.

Аналіз судової практики вказує, що поважною причиною, підтвердженою документально, може бути тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які, зокрема, пов’язані з тривалим відрядження, в т. ч. закордонним, перебуванням на строковій військовій службі (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі №752/11156/18-ц; від 12 квітня 2021 року у справі №589/1863/13-ц; постанову Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, а також п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13).

Як зазначається, ще один момент, на який завжди варто звернути увагу, чи спадкоємець на момент смерті спадкодавця не проживав разом з ним постійно за однією адресою (наприклад, доглядав за хворим тощо). Адже встановлення такого факту надасть також можливість розв’язати питання із прийняттям спадщини в судовому порядку. Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).