Позиція ВС щодо застосування ст. 42 КУзПБ до правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою у справі № 904/7905/16 про банкрутство ТзОВ «Завод Майстер-Профі Україна», залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, задовольнив заяву ліквідатора банкрута і визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладений між банкрутом та ТзОВ «Автопорт «Південний-Плюс», – повідомляє прес-служба Верховного Суду.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення заяви ліквідатора з огляду на фіктивність оспорюваного правочину. Водночас суди застосували до спірних правовідносин положення ст. 42 КУзПБ.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погодився в цілому з рішенням суддів про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута, але з інших мотивів.

З метою формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування ст. 42 КУзПБ під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та введення в дію цього Кодексу, КГС ВС сформулював такий висновок.

До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або відбулися.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, застосовується до всіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Передбачений цією статтею трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на введення в дію КУзПБ з 21.10.2019 може повноцінно діяти лише в разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

Приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.

Укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до введення в дію КУзПБ, не виключають можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, відповідно до загальних засад цивільного законодавства та через недопустимість зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав.

Текст постанови КГС ВС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.