Позиція ВС щодо оподаткування на суму прощеного боргу за кредитом в іноземній валюті

28 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу фізичної особи-платника податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/12872/17 (провадження № К/9901/52/20) за позовом платника до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції встановив, якщо кредитор (банк) здійснив анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми в розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Обставини справи

Банк простив (анулював) позивачу суму основного боргу, не змінюючи валюту зобов’язання за таким фінансовим кредитом з іноземної валюти в гривню.

Позивач самостійно здійснив перерахунок прощеної банком заборгованості у національну валюту з метою декларування та сплати податків за офіційним курсом Національного банку України.

Суть спору полягала в тому, чи можна стягнути податок на доходи фізичної особи з прощеної банком суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 липня 2019 року задовольнив позов. Суд зробив висновок про неправомірність визначення податковим органом суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором як різниці між основною сумою боргу, за фінансовим кредитом в іноземній валюті, та сумою такого боргу, встановленими за офіційним курсом Національного банку України. Суд першої інстанції, посилаючись на порушення відповідачем вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не навів обставин, установлених під час розгляду справи, за наявності яких потрібно застосовувати до спірних правовідносин вказані положення законодавства.

Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове про відмову в задоволенні позову. Суд констатував, що між позивачем і банком не було укладено жодних угод про зміну валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти в гривню, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не врегульовує спірні правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з доводами касаційної скарги, позивач не погодився з висновком, що між сторонами не було укладено угоди про зміну валюти зобов’язання за кредитним договором, оскільки у зв’язку з виконанням умов договору щодо внесення оплати за кредитним договором у цей же день відбулася зміна зобов’язання позивача з іноземної валюти в національну.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Висновок Верховного Суду

Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі не збільшує дохід платника податку. Коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників коштом суми, узятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку та включається в його оподатковуваний дохід.

Додатковим благом є основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, що не включає проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Відсотки, нараховані банком відповідно до умов договору за користування кредитом, і підвищені відсотки, нараховані в разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. У разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, і підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Якщо кредитор (банк) здійснив анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми в розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу з обчисленням та перерахуванням до бюджету належної суми податку.

Самостійно здійснений перерахунок прощеної банком заборгованості у національну валюту з метою декларування та сплати податків за офіційним курсом Національного банку України не можна тлумачити як дії щодо зміни валюти зобов’язання під час виконання поточних кредитних зобов’язань між сторонами угоди.