Чи треба укладати письмовий договір при наданні послуг нерезиденту?

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 16.04.1991 р. №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами та доповненнями (далі – Закон №959) зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом, зазначає Дебет-Кредит.

Так, у разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Водночас ч. 3 ст. 31 Закону України від 23.06.2005 р. №2709-IV «Про міжнародне приватне право» зі змінами та доповненнями встановлено, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Однак передбачено укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або у разі експорту послуг (крім транспортних) (у тому числі через мережу Інтернет) – шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.