«Без прозорих умов роботи азартні ігри й далі будуть «в тіні», – Ганна Буяджи

В Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, Комісія по регулюванню азартних ігор і лотерей (КРАІЛ) систематично звітує про видані ліцензії й навіть про перераховані в держбюджет гроші. З іншого боку, легальний бізнес вести не можна, бо немає можливості сертифікувати встаткування, а без цього будь-яка діяльність у сфері азартних ігор незаконна.

Дозволена в цій сфері тільки реклама. Але ж компанії платять надзвичайні суми не для того, щоб просто повісити рекламу.

Бізнес має приносити гроші, але для гемблінгу в нашій країні це неможливо. Тому поки держава не зможе забезпечити прозорі умови роботи, азартні ігри й далі будуть знаходитися переважно в тіні. Про те, як можна розв’язати проблеми ігорного ринку в Україні, розповіла заслужений юрист України Ганна Буяджи.

Ганна Буяджі вважає, що для запуску ігорного ринку в Україні актуальні й дійсно проблемні питання сертифікації й податків. Світова практика регулювання сфери гемблінгу (англ. gambling – азартні ігри, ігри на гроші) така, що держава встановлює або високі податки, або високу плату за ліцензію. В Україні високий рівень платежів установлений і для першого, і для другого. Така ситуація лякає інвесторів, адже при прорахунку фінансової моделі підприємства вони не мають впевненості, що бізнес буде рентабельним через високе податкове навантаження.

На сьогоднішній день передбачене таке податкове навантаження:

• податок на доходи від виграшів і призів – 18% від загальної суми виграшів (призів) виплачених гравцям;
• податок на дохід з:
  1) азартних ігор – 18% (у т.ч. казино, букмекерів);
  2) використання ігрових автоматів – 10%;
  3) випуску й проведення лотерей – 30%.

Крім того, у законодавстві зовсім не врахована прибутковість різних видів ігорного бізнесу. У тому ж букмекерстві прибутковість значно нижча, а значить, і податкова ставка могла б бути меншою, а не на рівні з казино.

Також варто враховувати податкове навантаження на виплату заробітної плати співробітникам і вартість самої ліцензії, яка до введення системи онлайн-моніторингу коштує в три рази більше для онлайн-казино й букмекерської діяльності.

Поки не вирішилася повністю проблема сертифікації обладнання. Адже перелік обладнання, яке вимагає сертифікації, нарешті затвердили, але технічний регламент, згідно з яким таке обладнання має виготовлятися й уводитися в експлуатацію, ще в розробці — але ж це найважливіший документ, без якого не можуть повноцінно працювати ані оператори, ані сертифікатори, ані виробники.

Юрист розповіла, що, згідно із Законом України «Про державне регулювання діяльності по організації й проведенню азартних ігор», суб’єктами сертифікації можуть бути іноземні й/або українські суб’єкти господарювання, які можуть здійснювати сертифікацію й інспектування ігрового обладнання, відповідно до закону, акредитовані національним органом України по акредитації або акредитація яких іноземним органом по акредитації визнається на підставі міжнародного договору України на відповідність вимогам стандартів ISO / IEC 17020 (ISO / IEC 17020) і ISO / IEC 17025 (ISO / IEC 17025) чи інших стандартів, якими їх замінили, на проведення робіт із сертифікації й інспектування ігрового обладнання.

Але затверджений КРАІЛ перелік, щонайменше, дивний, бо туди увійшли компанії, які далекі від сфери гемблінгу:

• Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології й сертифікації;
• Науково-виробничий центр «Київстандартметрологія»;
• Державне підприємство «Український державний центр радіочастот»;
• Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології й сертифікації й приватне підприємство «Еталон».

А загальновизнані гіганти, які сертифікують ігрове обладнання в багатьох країнах, у цей список не потрапили. Йдеться, наприклад, про Gaming Laboratories International (GLI®) і BMM Testlabs. Незрозуміло, це лобіювання «вітчизняного виробника» чи небажання (невміння) домовитися з іноземними компаніями, які багато років професійно й спеціалізовано займаються сертифікацією в сфері азартних ігор.

Більшість іноземних інвесторів прагнуть одержати зрозумілі й стабільні правила гри, які все ще в розробці. На думку інвесторів завжди впливає не один фактор, а їх сукупність.

Серед них першочергові:

• високі ставки податків і нерозуміння, чи будуть вони мінятися;
• висока вартість ліцензій;
• тривалий процес розробки нормативно-правової бази (порядку сертифікації й запуску системи онлайн моніторингу), який впливає на розмір державного платежу за ліцензію;
• відсутність стимулюючих факторів інвестування в сферу, таких як тимчасове зниження податкового навантаження або спрощений процес одержання ліцензії тощо.

Тож не викликає сумніву, що у галузі ігрового бізнесу роботи для законодавців іще багато.