Банкрутство фізосіб: реалії, проблеми, сподівання

Основна філософія введення банкрутства фізособи була направлена лише на добросовісних боржників. Банкрутство фізособи – це не індульгенція і не прощення боргів. Фізособа має добросовісно ставитися до свого фінансового становища, в яке вона потрапляє внаслідок неспроможності розрахуватися зі своїми боргами. Однією із таких законодавчих новел є Декларація про майновий стан боржника та членів його родини, яку він має надати одночасно із заявою про відкриття провадження про своє банкрутство. Про це зазначила Ніна Ткаченко, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, під час ІІ онлайн-марафону: «Реструктуризація & Банкрутство», 4-й день якого було присвячено банкрутству фізосіб.

За словами судді, Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Вона повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Утім, суддя каже, що законодавець не визначив порядок перевірки правильності даних, які зазначені боржником у такій декларації. Тож доводиться сподіватися лише на добросовісність боржника.

При цьому пані Ткаченко нарікає, що наразі судова практика із розгляду справ про банкрутство фізичних осіб не надто велика, оскільки це новела.

“Інколи ми стикаємося з такими питаннями, що судді не знають, що робити. Але ми шукаємо шляхи вирішення тих проблемних питань, які виникають у зв’язку з тим, що законодавство саме в цьому розділі дещо недосконале”, – зазначає вона.

Серед іншого, багато проблемних питань виникають щодо переходу розгляду провадження у справах про банкрутство ФОП, які були порушені за ст. 90 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вже на провадження у справі про банкрутство відповідно Кодексу України з процедур банкрутства.

“Перехідні положення Кодексу з процедур банкрутства передбачають, що подальший розгляд справи з 21.10.19 року відбувається за правилами, які встановлені Кодексом. Тобто, провадження не переглядається, а передбачається саме подальший розгляд”, – констатує суддя.

Ще одним каменем спотикання у банкрутстві фізосіб Ніна Ткаченко називає авансування оплати роботи арбітражного керуючого. Ця обставина викликає неабиякі нарікання у фізосіб-боржників, оскільки вони не можуть оплатити процедуру через складне фінансове становище.

Своєю чергою арбітражний керуючий Тарас Гупало (голова Комітету з питань реалізації положень меморандумів при Раді арбітражних керуючих Львівської області) нагадав присутнім, що банкрутство фізичної особи можливо виключно за заявою самої особи-боржника.

“Якщо говорити про відмінності банкрутства юридичної особи, де заявником у справі про банкрутство може бути безпосередньо кредитор, то у фізичних осіб – це виключно добровільна процедура. Тобто, боржник сам для себе повинен зрозуміти, що зменшити своє фінансове навантаження та повернутися до нормального ритму життя, для нього можливо виключно за умови застосування до себе механізмів та інструментів, які на сьогоднішній день йому надає закон. В першу чергу боржнику необхідно звернутися з відповідною заявою до суду”, – зазначив пан Гупало.

Так, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

• розмір прострочених зобов’язань становить не менше 30 розмірів МЗП;
• боржник припинив погашення кредитів чи інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
• ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення.

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім’я боржника, його місце проживання, ІІН та номер паспорта, номер телефону, адреса електронної пошти; виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.

Крім того, до такої заяви є ще й величезний пакет супутніх документів. До неї, зокрема, додаються: документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу ФОП; конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог та персональних даних; опис майна боржника, що належить йому на праві власності та копії документів, що підтверджують право власності; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці); відомості про всі наявні рахунки боржника.

При цьому, доповідач відмічає, що самостійно фізичній особі-боржнику скласти таку заяву у відповідності до букви закону буде досить складно. Тому у таких справах юрист радить залучати до справи досвідчених адвокатів.

Натомість Олександр Чепелюк, Голова ради арбітражних керуючих Рівненської області, Голова відділення асоціації правників України в Рівненській області, адвокат, арбітражний керуючий, звернув увагу учасників марафону на процедуру визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Так, за словами адвоката, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів. Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів суд призначає керуючого реалізацією майна.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення його боргів офіційно оприлюднюється на веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття постанови суду.

Майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів, складає ліквідаційну масу. До її складу включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів. Крім того, до складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення його частки із спільного майна за правилами цивільного законодавства.

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.

При цьому доповідач наголошує, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника. Це квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів. Також до складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

Судову практику з приводу закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи при відсутності заяв з кредиторською вимогою до боржника проаналізував Мар’ян Чорній, Голова Ради арбітражних керуючих у Львівській області, арбітражний керуючий, адвокат, медіатор.

Доповідач зазначив, що при закритті проваджень у таких справах суд посилається на пункт 6 ч.1 ст 90 Кодексу з процедур банкрутства: “Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог”.

“Ключовими мотивами цих ухвал є факт, що суд позбавлений можливості самостійно залучати кредитора до участі у справі. Кредиторських вимог до боржника не заявлено, погодити план реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення щодо переходу до процедури реструктуризації боргів боржника, або визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів є неможливим. Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає можливості здійснювати процедуру банкрутства стосовно особи, до якої не висунуто вимог кредитора. Книгою четвертою Кодексу не врегульовано ситуацію, коли після офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредиторами не висунуто вимог до боржника”, – нарікає арбітражний керуючий.

За словами пана Чорнія також мотивом закриття проваджень таких справ є те, що Кодексом не встановлено вичерпних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство.

“Відповідно, норми Кодексу про закриття провадження у справі про банкрутство є процесуальними і повинні застосовуватися зокрема у відповідності до частини 3 ст. 3 ГПК, якою передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак, оскільки відсутність висунутих до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність унеможливлює подальше провадження у справі, а кодекс не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Суд виходить висновку що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи належить закрити згідно з пунктом 6. ч. 1 ст. 90 Кодексу”, – резюмує експерт.

Тарас Чайка, медіатор, розповів учасникам про можливості медіації у процедурі неплатоспроможності фізичної особи. Доповідач впевнений, що арбітражному керуючому необхідні навики та компетенції медіатора, оскільки ці дві професії є між собою дуже дотичні.

“Арбітражний керуючий, як і медіатор є посередниками у своїй ролі, хоч і у різних сферах. Таке посередництво грунтується перш за все на незалежності цих сторін. Це нам дає можливість налагодити місток спочатку з однією стороною, потім – з іншою. Зведення цих двох мостів нам дасть загальний міст довіри: не будуть затягуватися судові засідання, відкладатися строки розгляду. Я вважаю, що це є одним із найдоступніших і необхідних інструментів, які ми можемо отримати у 21 столітті”, – впевнений пан Чайка.

Цікаві факти зі своєї практики щодо авансового внеску керуючому розповів Євген Іваненко, Голова Ради арбітражних керуючих Харківської області, адвокат.

“До мене приходили на консультації досить багато фізичних осіб і ми вирішували питання, чи доцільна, чи не доцільна процедура банкрутства. Найбільш поширене запитання, яке я чув: “у мене немає грошей сплачувати авансовий внесок. Може піти до мікрофінансових установ, чи оформити кредитні картки в банках, зняти ці гроші з карток, а потім сплатити керуючому за роботу і поставити банки в чергу на задоволення вимог кредиторів? Як не дивно, але відповідь на це питання ствердна, якщо банки погодяться видати ці гроші. Людина немає змоги заплатити такі кошти і шукає, яким чином ошукати наступний банк. Це досить порядні люди, але лише таким чином вони бачать вихід із ситуації”, – каже пан Іваненко.

Ще одним критерієм того, що цей ринок погано працює, на думку доповідача, є недієвість певних інститутів, наявність багатьох прогалин у Кодексі з процедур банкрутства та відсутність судової практики.

“Все це в цілому приводить до небажання арбітражних керуючих братися за справи про банкрутство фізичних осіб. Арбітражних керуючих умовно можна розділити на дві категорії: одна з них вірить, що цей ринок запрацює, готові брати справи, готові обговорювати з клієнтами ризики і готові заходити у ці справи і готові їх супроводжувати. Інша група арбітражних керуючих кажуть навпаки: цей ринок ніколи не злетить і не запрацює у такій редакції Кодексу, як вона є на сьогоднішній день і тому їм категорично ці справи не цікаві”, – резюмує експерт.

Про поточний стан того, як продається майно банкрутів розповів Олексій Соболев, директор ДП “Прозорро.Продажі”.

За словами експерта, нова процедура працює близько півроку, через систему пройшло вже 2 млрд грн.

“Більше 1,300 успішних аукціонів і середнє зростання ціни десь на 42% – це результати прозорого банкрутства, які є. Є нормальна конкуренція на аукціонах, більше 2,4 учасників аукціонів – це нормально, враховуючи, що на деяких аукціонах 1 учасник для банкрутства. Тут є повне розкриття інформації, все видно через майданчики “Прозорро.Продажі”. Дуже багато конкурентних аукціонів, де ціни дуже сильно зростають”, – зазначає пан Соболев.

За його словами, реальна статистика ринку свідчить про те, що перші 3-4 квартали майже нічого не продавалося. Принципові зміни відбулися в кінці 3-го кварталу 2020 року. А вже у 4-му кварталі було реалізовано більше 1 млрд грн.

“На повну банкрутство запустилося у кінці 2020 року. Конкуренція зростає, ринком цікавляться все більше учасників і ціни зростають. Банкрутство реалізує дуже складні активи і багато аукціонів є неуспішними тому, що шукають нормальну стартову ціну комітети кредиторів. Кількість аукціонів значно зросла за час запуску, у кожному кварталі вона все більше. Комітети кредиторів, арбітражні керуючі користуються системами. Також зростає кількість арбітражних керуючих: тренд такий, що кожного кварталу додається 30 людей”, – резюмував експерт.