Авто в лізинг: чому важливий новий закон?

Послуга фінансового лізингу досить давно доступна в Україні, але з 13 червня вона регулюється новим законом, – повідомляє ЛІГА.Money.

У неділю, 13 червня, набрав чинності закон “Про фінансовий лізинг”, який регулює цю сферу фінпослуг. Фахівці Проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” розповіли, чому цей документ є важливим.

“Це закон, на який ринок фінансового лізингу чекав роками та який усуне низку перешкод, що заважали активному використанню лізингу в Україні”, – йдеться у повідомленні.

Що таке фінансовий лізинг?

Фінансовий лізинг – це поширена у світі альтернатива кредиту.

Договір лізингу передбачає, що лізингоодержувач (це може бути фізична особа) на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу (наприклад, авто) на певний строк. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю (з урахуванням амортизації).

Така фінансова послуга досить давно доступна і в Україні, але з 13 червня вона регулюється новим законом “Про фінансовий лізинг”.

Цей документ запроваджує певні механізми захисту прав споживачів фінансових послуг. Наприклад, ще до укладення договору лізингодавець повинен надати споживачу інформацію щодо важливих умов майбутнього договору.

Крім того, закон передбачає, що відтепер не є обов’язковим нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу автомобілів, укладених з громадянами. Тепер лише сторони договору вирішують, чи хочуть вони його посвідчувати.

Більше того, плату за нотаріальне посвідчення договору зменшено у 100 разів, і тепер вона становить 0,01% від вартості предмета лізингу.

Для полегшення розуміння норм закону фахівці Проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” підготували брошуру “Важливе про фінансовий лізинг для населення”, яка доступна за таким посиланням.

Як взяти авто у лізинг?

Якщо споживач хотів би взяти авто у лізинг, спочатку йому необхідно звернутися до лізингодавця (тобто до лізингової компанії). Це може бути не лише автомобіль, а й інше майно, яке людина не має змоги купити самостійно і готова отримати право власності пізніше, користуючись майном вже зараз.

Найчастіше у лізинг беруть транспортні засоби. В Україні послуги лізингу надають лізингодавці, які мають відповідну ліцензію.

Необхідно обов’язково перевірити наявність чинної ліцензії у лізингодавця, до якого звертається споживач фінпослуг. Це можна зробити на сайті Національного банку за одним з перелічених нижче реєстрів:

• реєстр для перевірки фінансових компаній (фінкомпанія повинна мати ліцензію на надання послуг із фінансового лізингу);
• реєстр юросіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінпослуги (для перевірки юридичних осіб-лізингодавців, які повинні також мати ліцензію на надання послуг із фінансового лізингу);
• реєстр для перевірки банків.

Далі фізособа укладає з лізингодавцем договір лізингу про те, що вона користуватиметься майном (об’єктом лізингу) щонайменше рік. Зазвичай лізингоодержувач має сплатити певну частину вартості майна відразу після укладення договору (авансовий платіж у розмірі, наприклад, 30% від вартості майна), а також адміністративний платіж (суму, яка покриє оплату оформлення договору. Це може бути 1-3% від вартості майна).

Після цього лізингодавець купує погоджене з клієнтом майно у продавця.

На період лізингу автомобіль чи інше майно, взяте в лізинг, залишається у власності лізингодавця. Фізична особа є лише користувачем цього майна, тобто не може його подарувати чи продати.

За користування майном споживач сплачує періодичні лізингові платежі (зазвичай щомісяця).

Лізингодавець ще до підписання договору зобов’язаний оцінити фінансову спроможність майбутнього клієнта. Оцінка здійснюється на підставі наданої споживачем інформації (це може бути довідка про доходи), або інформації з інших джерел (наприклад, із державних реєстрів).

Лізингодавцю заборонено встановлювати плату за розгляд запиту фізособи щодо укладення договору лізингу.

Що ще важливо?

Інформація про умови, на яких лізингодавець надає споживачам послуги, має бути розміщена на його сайті.

Лізингодавець має безплатно надати клієнту у паперовій чи електронній формі інформацію, потрібну для порівняння його пропозицій.

Важливо, що усі лізингові платежі мають бути визначені лише в гривні, без прив’язки до курсу іноземних валют. Тобто у договорі не може встановлюватися, наприклад, що “за користування майном має сплачуватися сума у гривні, що еквівалентна $100 за курсом НБУ”.

Якщо протягом 30 календарних днів (або іншого встановленого договором строку) клієнту лізингової компанії не передали майно, він має право відмовитися від договору, письмово повідомивши про це лізингодавця.

У такому разі споживач звільняється від сплати будь-яких платежів і йому зобов’язані протягом трьох робочих днів повернути всі кошти, у тому числі авансовий платіж.

Куди звертатись у разі порушення прав споживача?

Якщо клієнт лізингової компанії вважає, що його права порушено (наприклад, неправильно нараховано лізингові платежі), йому варто передусім звернутися до відділення лізингодавця.

Якщо питання не розв’язується на місці, необхідно написати заяву на ім’я керівника лізингодавця з викладенням усіх деталей проблеми. Таку заяву необхідно зареєструвати та віддати працівнику компанії, або відправити поштою.

Якщо лізингодавець і після цього не розв’яже проблему, можна звернутися до Національного банку як регулятора.

Це можна зробити такими способами:

• зателефонувати до контакт-центру НБУ за номером 0 800 505 240;
• подати звернення онлайн на сайті НБУ, скориставшись посиланням: https://bank.gov.ua/ua/consumer-protection/citizens-appeals;
• поспілкуватися з чат-ботом НБУ у Viber, Telegram або у web-чаті на сайті Нацбанку. Для пошуку в месенджерах необхідно увести “НБУ контактний центр”;
• написати на електронну пошту НБУ: nbu@bank.gov.ua;
• відправити поштою лист на адресу НБУ: 01601, Київ, вул. Інститутська, 9.