Смарт-контракти: що це таке і як вони змінюють цифровий світ

У 1994 році криптограф і фахівець у галузі права Нік Сабо запропонував концепт смарт-контрактів – «розумних» протоколів, що здатні виконувати умови сторін без посередників. У першій статті на цю тему він описав світ, у якому ці угоди можуть бути використані не тільки для фінансових операцій, а й будуть розширені на сферу власності, управління фізичними об’єктами в юридичному полі – наприклад, оренда авто без менеджера, угода без нотаріуса, спадщина без суду.

З появою блокчейна Ethereum 2015 року смарт-контракти стали реальністю: будь-який програміст отримав можливість написати програму, що працює без втручання ззовні – і цифрова юриспруденція стала на крок ближчою? На практиці все виявилося інакше: замість юридичної автоматизації – ринковий азарт і ICO, замість договорів – мемкоїни.

У 2025 році ринок став дорослішим, а разом з тим смарт-контракти зайняли свою нішу.

Як вони еволюціонували з нездійсненої обіцянки в малопомітний, але потужний фундамент цифрового світу, як вони змінюють або вже змінили його – у нашій статті.

Що таке смарт-контракти

Смарт-контракт – це програма на блокчейні, що автоматично виконує умови, записані в її коді. На відміну від звичайного софту, її не можна зупинити, змінити або підробити після запуску, що робить з неї надійного цифрового виконавця.

• Контракт сам виконує свої умови, щойно вони виконуються. Не потрібно вручну підтверджувати угоди або запускати дії.
• Після публікації коду контракт не можна змінити. Це гарантує, що правила залишаться незмінними для всіх. Його не можна скасувати або проігнорувати.
• Будь-який користувач може переконатися, як саме працює контракт і що він робить. Якщо умови виконані, він точно спрацює – без винятків.
• Контракти запускаються з блокчейна. Їм не потрібні сервери, компанії чи довірені треті сторони – усе відбувається напряму між учасниками.

Як смарт-контракти змінюють правила

Інтернет від самого початку будувався на довірі між користувачами: щоб увійти на сайт – потрібно покладатися на адміністратора, купити щось онлайн – вірити в те, що продавець відправить товар, щоб переказати гроші – довіряти банку. Це була мережа угод, зав’язаних на довірених посередниках. Смарт-контракти змінили це.

• Якщо раніше система залишала простір для інтерпретації, людина могла домовитися, відступити від правил, звернутися до арбітра – то тепер правила стають кодом – і виконуються буквально. Це змінює не тільки способи взаємодії, а й саму логіку цифрового середовища, вбудовану в протоколи.
• Якщо раніше інтернет був набором платформ, що працюють за внутрішніми правилами, то тепер з’являється шар спільної, прозорої та передбачуваної логіки. Контракти визначають, хто може щось зробити, коли, на яких умовах – і водночас не вимагають довіри до платформи або розробника.

Це не просто інструмент для криптовалют або окремих проєктів. Смарт-контракти стають новою основою координації: вони керують фондами, визначають правила участі в спільнотах, контролюють випуск і передачу цифрових активів. Це свого роду інституції нового інтернету – не юридичні, а технічні.

Хто реально використовує смарт-контракти

Щойно смарт-контракти з’явилися, їх презентували як інструмент для юристів – кодекс, що виконується автоматично, без необхідності в суддях і нотаріусах. Але на практиці користувачами стали не юристи, а ті, хто працює з токенами і ринками.

• Перші по-справжньому масові сценарії використання смарт-контрактів були далекі від правових систем – це були ICO. Контракт давав змогу випустити токен, налаштувати правила його розподілу і провести продаж. Це був не договір, а ставка – без юридичних гарантій. Саме так з’явилися тисячі проєктів – частина виявилася бульбашками, а інша поклала початок новому ринку.
• NFT стали наступним вибухом. Контракти дали змогу створювати унікальні цифрові об’єкти і передавати їх безпосередньо між користувачами. Це дало художникам і геймерам новий інструмент монетизації – і стало культурним феноменом, у якому контракт став засобом самовираження.

Поступово простір навколо контрактів ставав складнішим: від токенів перейшли до запуску протоколів, від роздач монет – до управління системами через код.

• Смарт-контракти лягли в основу DAO – децентралізованих автономних організацій, у яких код керує голосуванням, фінансами, доступами. Це вже спроба замінити цілі інститути: наради, ради директорів.
• Найбільш глобальне поле для застосування технології – децентралізовані фінанси (DeFi). Це децентралізовані біржі, лендингові платформи, пули ліквідності, торгові боти – все, що необхідно для торгівлі або інвестицій без банків та інших централізованих бірж – завдяки коду.

Усе це – реальне, вже працююче застосування смарт-контрактів. Це не та форма, яку уявляли спочатку, але саме вона можлива зараз – основа цифрових децентралізованих фінансів, мистецтва і мережевих спільнот. І в цьому революція.

Перехід від концепції до невидимої інфраструктури

Коли технологія тільки з’явилася, вона здавалася окремим інструментом: кожен контракт – одиниця, з якою потрібно взаємодіяти вручну. Але з часом вони перестали бути просто програмами і перетворилися на «будівельні» елементи всієї цифрової екосистеми – утворюючи інтерфейс, у якого «під капотом» мережа контрактів.

І це – революція інтерфейсу і причина чому Web3 може масштабуватися за межі криптоспільноти, використовуючись навіть там, де про них мало хто здогадується:

• Децентралізовані платформи просто запускають контракти «під капотом». Коли користувач натискає «обміняти», «голосувати» або «позичити», то він взаємодіє з контрактами. Візуально це здається цілком звичним веб-інтерфейсом – але логіка, активи і правила функціонують у блокчейні.
• Те, що раніше називалося «сервісом», тепер може бути просто набором контрактів, які живуть у блокчейні і не потребують серверів або компаній. Наприклад, децентралізована біржа Uniswap – це просто код, опублікований в Ethereum, який працює 24/7 без центрального управління.
• Смарт-контракти використовують і звичні інструменти: для захисту коштів і шифрування даних, управління транзакціями, відкладених ордерів та іншого. Такі можливості є як у гаманцях, як Trustee Plus, так і біржах, як Binance.

Два яскравих приклади 2025 року у використанні смарт-контрактів – TG і абстракція:

• В останні кілька років Telegram отримав підтримку вбудованого гаманця і міні-додатків, які можуть працювати, зокрема, і на смарт-контрактах. У цьому плані месенджер перетворюється на «super app», що об’єднує функції соціальної мережі, криптогаманця, ігор, торгових ботів в одному місці.
• З появою стандарту ERC-4337 у мережі Ethereum, акаунт користувача в мережі тепер теж може бути смарт-контрактом. Це дає змогу реалізувати кастомні правила підпису, оплати комісій третьою стороною і навіть не хвилюватися про втрату seed-фрази – без необхідності змінювати сам блокчейн.

З’являються смарт-гаманці, що дають змогу авторизуватися через Telegram, Gmail або біометрію. Ключ може зберігатися на різних континентах, а компрометація одного з них не призведе до злому. Усе це змінює весь криптосвіт, роблячи його більш «простим».

Смарт-контракти майбутнього

Технологія розумних контрактів зробила можливим те, що раніше вимагало складної інфраструктури: спільне управління, прозорі бюджети, автоматичні виплати, створення цифрових цінностей без центру. Вона змінила не тільки те, як ми діємо в мережі, а й хто може створювати правила – тепер це не корпорації та держави, а криптовалютні спільноти, розробники, учасники екосистем.

Через DeFi, гаманці та інші сервіси контракти зробили блокчейн зручним і доступним, а отже – потенційно масовим. Тепер для роботи з криптовалютою не потрібні особливі знання: достатньо вміти натискати на кнопки у звичному інтерфейсі.

Початкову ж ідею – юридичні контракти, виконувані машиною – не скасовано. Просто її час ще не настав. Для цього потрібно: технічне дозрівання, нові інтерфейси, і, головне, легалізація та визнання таких контрактів на рівні права.

Усе йде до того, що одного разу код справді стане законом – і це змінить усе.

Автор: Ксенія Житомирська, головна розробниця і СТО Trustee Plus