Глухий кут Центру Довженка

Козлов Сергій
7 лютого 2023, 10:11
19216 хвилин читати

Днями завершився добор на посаду керівника ДП «Національний центр Олександра Довженка»

  • Посилання скопійованоlink copied

Вчора чи не вперше за час журналістської діяльності зіткнувся з випадком квазі-цензури. Причому ініціатива обмежити ЗМІ у праві “задавати питання” була висунута, як не дивно, представницею громадськості.

А втім, про все по порядку.

6 лютого 2023 року в приміщенні Держкіно за адресою Київ, вул. Кіото 27 відбулося засідання конкурсної комісії для здійснення добору на посаду керівника ДП «Національний центр Олександра Довженка», під час якого були проведені співбесіди з наступними кандидатами: Вікторією Водкою, Оленою Гончарук, Олексієм Пантелєєвим та Сергієм Слєпаком.

Кирило Жаровський відмовився від подальшої участі у конкурсі.

В результаті через дві години обговорень та запитань до кандидатів Вікторія Водка набрала три голоси, а нинішня очільниця Центру Довженка Олена Гончарук – шість голосів. Здавалося б, беззаперечна перемога.

Але не все так просто зі “старим-новим” керівником Довженка-Центру.

Просто нагадаю, що наразі взагалі не зрозуміло, на яких правових підставах О.Гончарук здійснює управління Центром. Адже ще наказом Держкіно від 31.10.2022р. №_108-к/тр її було увільнено від виконання обов’язків генерального директора Центру. І в ДЦ з цим погоджувались. Наприклад, виконавчий директор І.М. Гладун в листі від 29.12.2022 №_259 писав так: «Ключ ЕЦП у Гончарук Олени Юріївни відсутній, оскільки відповідно до Наказу №_108-К/ТР від 31 жовтня 2022 року її було увільнено від виконання обов’язків Генерального директора». Однак, вже у січні 2023 р. Гончарук О.Ю. було самовільно підписано наказ «Про право першого і другого підпису» від 02.01.2023р. №_1-К, в якому виконуючою обов’язки генерального директора Центру, за якою “залишено право першого підпису усіх документів (кадрових, банківських, фінансових, з господарської діяльності та інших)”, визначено її саму ж.

Іншими словами наразі Олена Гончарук самовільно, протиправно та перевищуючи свої повноваження іменує себе “виконуючою обов’язки” генерального директора Центру, підписує та видає розпорядчі документи. І конкурс виглядав лише як спосіб “зацементувати” власний статус-кво. Як видумаєте, чи поцікавились члени Комісії цією інформацією? Та аж ніяк. Власне як інформацією про те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом заволодіння державними коштами службовими особами ДП «Національний центр Олександра Довженка» (тобто, в тому числі і О.Гончарук).

До речі, голова Комісії Ірина Подоляк (обрана членом Комісії саме від трудового колективу Центру Довженка) дуже вчасно зробила попереджувальний крок з цього приводу, зазначивши, що “учасники конкурсу не повинні перетворювати свої презентації на узагальнення своєї поточної діяльності”. Цікава позиція, особливо в контексті того, що “фаворит перегонів” є потенційним учасником кримінального переслідування. Про морально-етичний аспект допуску до Конкурсу особи, щодо якої є підозра в неналежному використанні державних коштів, доведеться змовчати. Але чомусь дивно, що аналогічні скандали в тому ж Міноборони завершуються звільненням, а в Центрі Довженка це є майже нормальним явищем.

І так, ЗМІ в цьому випадку були фактично позбавлені будь-якої можливості додати трохи більше прозорості чи об’єктивності конкурсу. Бо ще до початку проведення засідання головою Комісії було сказано дослівно наступне: “Серед нас присутні представники засобів масової інформації. Я хочу нагадати вам, що ви маєте право спостерігати за роботою Конкурсної комісії. Ви не можете втручатись у діяльність конкурсної комісії і ставити запитання. Якщо у вас виникнуть запитання, ви зможете їх поставити і отримати коментарі після завершення роботи Комісії“.

Так, це ще не цензура, але якесь “аваківське” розуміння свободи слова. Щось на кшталт відомого “підкорюйся, а потім оскаржуй”, мовляв, питання задавати можна, але після того, як ми оберемо нового керівника.

Сперечатись з пані Подоляк не будемо, але для розуміння ситуації просто зацитуємо два нормативно-правові акти.

  1. Перший – це Положення про порядок організації та проведення конкурсу на посаду керівника державного закладу культури (підприємства, установи, організації) у сфері кінематографії, що належить до сфери управління Державного агентства України з питань кіно, затвердженого наказом Держкіно від 04.10.2022 № 137. Тут цікавий пункт №4: “Конкурсна комісія здійснює свою діяльність на засадах відкритості, публічності, прозорості, неупередженості, законності, рівності прав її членів, колегіальності прийняття рішень, незалежності, об’єктивності та обґрунтованості її рішень, недискримінаційного ставлення до кандидатів на зайняття вакантної посади керівника державного закладу культури у сфері кінематографії (далі – керівник закладу культури)”. Ну така собі відкритість, якщо чесно.
  2. А другий – це Закон України “Про інформацію”, де в ст.7 сказано, що “право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом”.

Але якщо “не можна”, то не можна. Водночас висловити свою власну думку, як все це виглядало зі сторони – ніхто завадити не може.

По-перше, я щиро дивуюсь іншим учасникам, які підготували цікаві презентації бачення майбутнього Довженка Центру, хоча й знали, що формально Комісія буде працювати у режимі “Гончарук проти усіх інших”. Що власне й було згодом підтвержене результатами голосування: три голоси від Держкіно – проти дев’яти голосів “від громадськості” (умовно). Але чи вчитувались члени Комісії у презентації інших учасників? Маю, як кажуть, обгрунтовані сумніви.

За прикладами далеко ходити не треба.

Так, Ірину Подоляк найчастіше цікавило лише одне питання – як той чи інший учасник ставиться до реорганізації Довженка-Центру (на думку, самого ДЦ – “незаконної”), ігноруючи і нинішній незрозумілий правовий статус Центру, й “підвішений”податковий статус (чи то прибуткове, чи не прибуткове підприємство). А коли пані Подоляк почула від одного з учасників конкурсу, що задля розвитку Центру потрібно використуовувати різні джерела фінансування, в тому числі й гранти від Українського культурного фонду, то демонстративно … перехрестилась. Чи то УКФ щось особисто погане зробив голові Комісії, чи щось інше – але жест був більш, ніж промовистий.

Натомість Людмила Горделадзе (теж представниця від Довженка-Центру) взагалі відверто підштовхувала одну з учасниць до відповіді, що керівник ДЦ має право застосовувати “громадський тиск”. Добре, що хоч інші члени Комісії сказали, що все ж, мабуть, слід вести мову не про тиск, а про комунікацію та діалог.

По-друге, я не знаю, чому жоден з учасників комісії не звернув увагу на фразу Олени Гончарук під час її виступу, що для неї особисто “Центр Довженка відіграє важливу роль в культурному, ГРОМАДСЬКОМУ ТА ПОЛІТИЧНОМУ житті країни”. Що спонукало учасницю конкурсу до такого висновку, сказати важко, але, мабуть, зайве нагадувати, як частина культурного простору (шоу-біз) вже використовувалась в політичному житті України. На мою особисту думку, повторювати концерти часів Януковича немає бажання ні в кого. А може, пані Гончарук просто дуже сильно захопилась роллю революціонерки від кіно… (навіть цікаво, коротка зачіска і шкіряна куртка під час виступу – це випадковість чи цілком продуманий образ в стилі 20-х років минулого століття?). В будь-якому випадку, під час виступу майбутньої переможниці склалось враження, що їй більше до вподоби боротьба заради боротьби, аніж власне розвиток Довженко-Центру.

Хоча, заради об’єктивності варто відмітити, що були в презентації Олени Гончарук і цілком слушні моменти, як то: співпраця з Мистецьким Арсеналом, книжкові видання, оцифрування всієї анімації і реставрація найбільш знакових фільмів, запуск онлайн-кінотеатру, запуск кінолекторію з історії українського кіно, спеціальні програми та покази, підготовка до ювілею Параджанова тощо. Однозначно, потрібне й унормування діяльності ДЦ та пошук альтернативних джерел фінансування.

Але ж інші учасники демонстрували гарну візію розвитку Центру. Серед пропозицій варто виділити наступні моменти: 1) створення активного комунікаційного мосту «культура-влада»; розробка програми дистрибуції українського кіно на телеканали, стрімінгові платформи, кінофестивалі, в тому числі за межами України; пошук спонсорів та меценатів (Вікторія Водка), 2) створення сучасного кінотеатру, де пересічні глядачі (відвідувачі музею кіно) та, що головне, студенти зможуть переглядати українське кіно; створення сучасної театральної студії та коворкінг-простору (Олексій Пантелєєв) тощо.

І що найважливіше, інші учасники конкурсу були апріорі позбавлені скандального бекграунду та відразу говорили про найшвидше налагодження діалогу (а не тиску) між кіноспільнотою, працівниками Центру та Держкіно.

Але члени Комісії вирішили загнати ситуацію у глухий кут, вихід з якого, ймовірно, буде знайдено тільки через судові процеси.

Шкода..

Автор: Сергій Козлов, редактор “Борг.Експерт”

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Контролюючий орган інформує нового власника про податкові зобов'язання після отримання даних про зміну власності

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Державна політика має бути спрямована на перенаправлення грошових потоків в бюджет у цивілізований спосіб

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Спільнота творців не має наміру сидіти склавши руки, спостерігаючи, як Копіпастор краде та заробляє на чужих авторських правах

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
Україна належить до країн, де використання криптовалюти не забороняється, проте законодавче регулювання тільки на стадії становлення

Огляд ринків

Статті • Війна з Росією; БОРГ-review
Наш співрозмовник – командир екіпажу БПЛА, капітан, служить у підрозділі аеророзвідки спеціального призначення "КОНДОР" Першої президентської бригади ОП "БУРЕВІЙ"

Огляд ринків

Статті • БОРГ-review
В цілях надання компенсації пошкоджене або знищене майно, яке знаходиться в районі бойових дій або на окупованих територіях, прирівнюється до знищеного