“Нерозумний” мораторій на банкрутство — звичайний популізм чи запланована диверсія в умовах війни?

Козлов Сергій
1 грудня 2022, 13:59
212715 хвилин читати

Досить несподівано “банкрутний” кодекс став тестом на популізм для окремих народних депутатів

  • Посилання скопійованоlink copied

“Тест війни”.

Так називалась книга Роберта Макея, заснована на подіях 1939-1945 років, з аналізом даних про те, як переживало суспільство Британії період Другої світової.

Виявилось, війна завжди стає тестом на спроможність інститутів, забезпеченість ресурсами, згуртованість нації тощо. Однак, не тільки в цьому проявляються події у період війни. Війна також стає лакмусовим папірцем, який проявляє і негативні процеси. Це і прояви інституційного безладу, і падіння виробництва, і чорний ринок та період різкого накопичення боргів.

А ще війна стає неймовірним підгрунтям для різного роду популістів. Вони знають і обіцяють все: як швидко перемогти; яка економіка потрібна країні; чого не вистачає людям. Шкода, але всі ці тенденції активно проявляються зараз і в Україні. І чесно кажучи, є побоювання, що популізм цей не менш підступний, аніж ворог на фронті.

Вже 9 місяців як українське суспільство – бізнес та громадяни – ведуть боротьбу з агресором за право жити та працювати у своїй країні, за свою незалежність та краще майбутнє. Попри складні умови бізнесу в Україні вдається адаптуватися до викликів війни. Розуміючи свою відповідальність перед співробітниками, партнерами та споживачами, а також свою роль у підтримці економіки, компанії намагаються відновлювати свою рутинну роботу.

Наприклад, за даними Європейської Бізнес Асоціації станом на серпень 2022 року усі опитані ними членські компанії відновили свою роботу. З них 49% відновили свою діяльність у повному обсязі і ще 51 % – частково. Так сталось тому, що навіть за умов війни для бізнесу головне — не заважати. Не змінювати правил гри. Дати перспективу. Не ламати механізми, які працюють.

Тим дивніше було побачити днями на офіційному телеграм-каналі народного депутата Дмитра Разумкова світлину з написом “Мораторій на банкрутство”. Адже ані в Міністерстві юстиції, ані в Національній асоціації арбітражних керуючих України про жодні проєкти “повного банкрутного мораторію” навіть не чули.

В обгрунтування необхідності запровадження мораторію на банкрутство сам Д.Разумков навів наступне: “Десятки мільярдів доларів втратив український бізнес внаслідок агресії росії! І ця сума збільшується щодня. Ми маємо велику кількість підприємств, які зіштовхнулися з тимчасовими проблемами платоспроможності. Водночас трапляються випадки, коли недобросовісні кредитори замість того, щоб надати можливість бізнесу розвиватись і вирішити свої проблеми – доводять підприємства до банкрутства, розтягуючи його майно за формально несплачені кредити. Щоб врятувати цю ситуацію – зареєстрували разом з командою “Розумної політики” законопроект №8231. На наступних засіданнях Верховної Ради будемо робити все, аби ця ініціатива якомога швидше була проголосована”.

До речі, цікаво, що під аналогічним дописом Д.Разумкова на його Фейсбук-сторінці арбітражні керуючі намагались натякнути депутату про хибність озвучених ідей, але таке відчуття, що їх навіть не читали.

Втім, на нашу думку, варто все ж зацитувати члена Ради арбітражних керуючих Наталю Тищенко, яка написала, що її вкотре дивує, що “такі проекти навмисно оминають висновки профільних спеціалістів. Банкрутство – навпаки повинно працювати в умовах економічних криз. Бо саме воно є інструментом справедливого розподілу активів підприємства-боржника між всіма кредиторами. Саме через процедуру санації в банкрутстві підприємство має можливість на відновлення платоспроможності. І саме зараз, коли так багато бізнесу знаходиться в стані неспроможності виконання своїх обов’язків перед кредиторами, конче важливо, щоб інші бачили офіційно стан боржника, не робили собі боргів і не заганяли боржника в ще більші борги”.

Правильну відсилку в недавнє минуле зробив і Олексій Меше, зазначивши, що “ковідний мораторій, який був прийнятий для інтересів певних бізнесменів, нічого позитивного не дав для економіки, кредиторів та банків”. “Ковідним” мораторієм називали закон 728-IX від 18.06.2020, прийнятий як раз під час перебування Д.Разумкова на посаді голови ВР. Згодом цей мораторій був скасований, але пан депутат, вочевидь, вирішив просто “скалькувати” той досвід.

Не відомо, хто саме консультував пана Разумкова з приводу його законодавчої новації, але та людина дуже “підставила” народного депутата та його колег. Бо, як це не парадоксально, але якраз оті самі “недобросовісні кредитори” зазвичай і дають бізнесу додаткові можливості для розвитку. Не дуже зрозумілий у контексті мораторію і пасаж Дмитра Разумкова щодо російської агресії — чи то він хотів запропонувати новий механізм відшкодування збитків країною-агресором, чи то просто змішав “борги і збитки” в одному реченні. Але навіть якщо депутат мав бажання врятувати український бізнес від негативних наслідків російської агресії, то й тут у нього вийшла стратегічна помилка. Бо наказати на законодавчому рівні “не рухайся!” — це не зовсім те саме, що вирішити проблему. А якраз навпаки. Свого часу арбітражний керуючий, член НААКУ Олена Волянська сказала дуже правильну річ: “Попри стереотипи, банкрутство — це не про безпросвітний песимізм. Навіть під час триваючої війни. Банкрутство у світі — це цивілізований інструмент перерозподілу активів до більш ефективних власників та індикатор простоти ведення бізнесу. Бо для інвестора важливо не лише інвестувати у простий спосіб, а й розуміти, за якими правилами можна вийти з бізнесу“.

Але щось підказує, що авторам законопроєкту №8231 думка фахівців була не цікавою з самого початку, бо дуже вже вони легко і безтурботно розрубали (як їм казалось) “гордіїв вузол” непростих взаємин боржників та кредиторів через запровадження мораторію.

Принагідно нагадаємо, що згідно зазначеного законопроєкту, “не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 24 лютого 2022 року”. Натомість провадження, які були відкриті після 24 лютого – зупиняються. Відновленню вони підлягають через 90 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану. Документ також передбачає призупинення нарахування відсотків на зобов’язання боржника перед кредиторами, які реструктуризовані планом санації чи реструктуризації боргів боржника. Штрафні санкції за невиконання боржником таких зобов’язань не нараховуються. Прострочені зобов’язання, які передбачені планом санації чи реструктуризації боргів боржника, підлягають розстроченню на строк виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника.

Невідомо, здивується народний обранець чи ні, але мораторій на банкрутство — то зброя з лезами в обидва кінці. І ним легко можуть скористатись не тільки недобросовісні кредитори, але й такі самі недобросовісні боржники. Та й взагалі, здається, що у пана Разумкова якесь марксистсько-ленінське уявлення про економіку, де існують “погані буржуї-капіталісти” (читай – кредитори) та “пригноблений робітничий клас” (читай — підприємці). А щоб остаточно переконатись у абсолютно викривленій економічній свідомості авторів законопроєкту варто лише прочитати ось це речення з Пояснювальної записки до їх документу: «Реалізація проваджень щодо банкрутства підприємств, які тимчасово не можуть виконувати свої зобов’язання унаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, може призвести до того, що активи таких підприємств опиняться в руках кредиторів — банків, постачальників електроенергії, газу тощо, які не є профільними операторами відповідних активів».

Більше того, ухвалення законопроєкту, переконані народні депутати, не тільки дасть змогу зберегти виробничий та бізнесовий потенціал України в умовах воєнного стану (спірне твердження, але нехай), а також “збільшить прогнозованість дій для підприємців, які зможуть фокусуватися на допомозі ЗСУ, перебудові бізнес-процесів та налагодженні нових комерційних контактів замість участі у процедурах банкрутства”.

Чесно кажучи, дуже шкода, що людина, яка два роки очолювала український парламент, була членом Національної інвестиційної ради та начебто вивчала «Міжнародні економічні відносини» в КНУ ім. Т.Шевченка, не може відрізнити обленерго від колекторів. І взагалі, з якого дива народні обранці “полізли” в Кодекс України з процедур банкрутства, якщо вони впевнені, що банкрутство “лікується” виключно налагодженням нових комерційних контактів?!

Не підказали колезі про абсурдність “схрещення вужа та їжака в банкрутному покручі” і його товариші з команди “Розумної політики”, а це Дмитрієва О.О., Микиша Д.С., Мазурашу Г.Г., Шпак Л.О., Бакумов О.С., Кузнєцов О.О., Касай К.І., Саладуха О.В., Юнаков І.С., Яковлєва Н. І., Петруняк Є.В., Новіков М.М., Козак В.В., Ніколаєнко А.І. та Бабій Р.В. Хоча з іншої сторони, що вони всі могли підказати, якщо ніколи того КУПБ не читали і навіть в руках не тримали.

Та й сам Дмитро Разумков лише вдруге за весь 2022-й рік звернувся до банкрутно-боргової тематики. Першою його спробою було намагання проштовхнути проєкт №7441 від 07.06.2022. Проєкт не менш популістський, аніж й “мораторний”, бо за назвою опікувався “підтримкою позичальників, які втратили майно у зв’язку з веденням бойових дій”. Але по суті документ був розтрощений Головним науково-експертним управлінням ВРУ як юридично недосконалий. Усі недоліки 7441-го згадувати не будемо, але звернімо увагу на один момент, який підкреслили юристи: “Крім цього, слід врахувати, що шкода майну фізичних та юридичних осіб завдана внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, яка й має її відшкодувати. У зв’язку з цим було б доцільним уточнити, що вказані суми у майбутньому будуть стягнуті з Російської Федерації”. То як так — людина, що весь час бідкається через збитки, завдані агресором, банально забула про те, хто ж саме має в кінцевому випадку все це відшкодовувати? Мабуть, повторюсь вже, але популізм заради хайпу — то навіть гірше за російські “Кинжали”.

І так, юридична техніка проекту №8231 також недосконала.

Проілюструємо на прикладах оте “просте” зупинення усіх банкрутних проваджень, що його так лобіює пан Разумков.

Очевидно, що у війну кожен бізнес увійшов по-різному.

  1. Перший приклад — компанії, які до 24 лютого відчували себе стабільно, ні про яку неспроможність у їх випадку не йшлося. Проблеми у них почали з’являтися вже після початку війни, і в разі запровадження мораторію борги будуть лише накопичуватись. Ніякої зупинки і прощення не відбуватиметься. І, як би того не хотілось Разумкову, але навпаки після закінчення мораторію ми отримаємо різкий шквал банкрутств. Бо кредитори вже нічого чекати не будуть, а арештують все, що можна. І навпаки вчасне входження в процедуру банкрутства могло б зупинити накопичення боргів, отримати відстрочку по зобов’язанням та уникнути арешту майна.
  2. Другий приклад – компанії, у яких прострочені зобов’язання були вже до початку війни. Для цих компаній мораторій взагалі безглуздий, тому що вони ще до 24 лютого мали проблеми з ліквідністю, а після — ситуація тільки погіршилася.
  3. Третя категорія компаній — ті, у кого все залишалося стабільним і після початку війни. Мова, як правило, про великих гравців. Деякі з них під час мораторію з легкістю будуть зловживали своїм становищем: наприклад, маючи на руках велику суму, яка призначена для того, щоб розплатитися з контрагентами, покласти її в банк і заробляти на депозиті з високою ставкою. Більше того, у великих компаніях є фінансисти, KPI яких зав’язаний на ефективному використанні оборотних коштів (іншими словами чужих грошей), тому така схема може бути досить поширена.

І таких категорій фахівці “підберуть” ще з півдесятка. Тобто мораторій не тільки не вирішить існуючі проблеми бізнесу через його загальне застосування, а в окремих випадках лише помножить їх. Бо Разумков не розуміє, що “невідомий” боржник в умовах мораторію для кредитора — це завжди потенційна загроза. Відстрочення стягнення боргів із великого боржника-контрагента негативно впливає на фінансовий стан самого кредитора і може навіть призвести до його власного банкрутства. Це називається «ефект доміно», однак чи чув про таке Дмитро Разумков, гадати не беремось. Та й взагалі складається враження, що народний обранець вважає, що банкіри тільки роздають гроші, а отримувати назад їх навіть не сподіваються.

Врешті-решт, ніхто не зможе гарантувати, що недобросовісні боржники спеціально не скористаються перепочинком на свою користь і за цей мораторний період виведуть та заховають майно так, що кредитори залишаться ні з чим на момент закінчення мораторію. Більше того, це може призвести в майбутньому до субсидіарної відповідальності керівників кредиторів або відповідальності у вигляді стягнення збитків – якщо буде встановлено, що топ-менеджмент не робив достатніх та розумних дій щодо свого великого боржника, який скористався мораторієм.

В будь-якому випадку, “загальний” банкрутний мораторій — це дость небезпечно.

І якщо вже пан Разумков хотів врятувати бізнес, що постраждав від російської агресії, то мав придумати інший механізм (умовно кажучи — якісь пільгові кредити або механізми відшкодування, нові умови для відновлення чи реновації бізнесу), але не лізти в Кодекс України з процедур банкрутства.

Тим більше, що така ініціатива неприємно здивувала усіх гравців ринку своєю “несподіваністю та ефектом слона в посудній лавці”.

Олександр Бондарчук

Саме так відреагував на ініціативу Разумкова голова Національної асоціації арбітражних керуючих України Олександр Бондарчук, висловивши впевненість, що “законопроєкт навіть не буде винесений до сесійної зали, як абсолютно шкідливий. Насправді мені невідомо, чому народні депутати з юридичною та економічною освітою не розуміють, що насправді будь-який мораторій лише ускладнить захист прав як боржників, так і кредиторів у воєнний час. Мораторій — інструмент, складний у застосуванні та з неоднозначними наслідками. Зазначу, наприклад, що мораторні правила гри під час пандемії COVID-19 не викликали абсолютної підтримки у юридичної спільноти. І насамперед тому, що мораторій ефективний, якщо сприймати його як тимчасову зупинку та можливість подивитися на подальший розвиток ситуації. Тоді такий перепочинок дозволить державі прийняти більш виважені рішення та розробити заходи щодо підтримки бізнесу. Якщо мораторій запроваджують «просто так», «аби було», то буде тільки гірше. Це доведено і теорією, і практикою”.

Валерія Коломієць

Не менш активно прокоментувала законопроєкт і Валерія Коломієць, заступник міністра юстиції України:

– По-перше, заборона на усі банкрутні провадження може призвести до непередбачуваних і негативних, я б сказала навіть гостро негативних, наслідків для всієї економіки нашої країни. Чому? Тому що бізнес не живе сам по собі. Будь-який бізнес має контрагентів, зобов’язання, які він має виконувати, і зобов’язання, які мають бути виконані щодо нього. І зрозуміло, що коли в цьому ланцюжку щось зникне (наприклад, використання процедур відновлення платоспроможності задля стягнення коштів, які заборгував контрагент), то бізнес як раз і буде позбавлений можливості адекватно працювати в умовах воєнного часу.

По-друге, цікаво зрозуміти, а що саме не влаштовує авторів проєкту в існуючій процедурі доказування форс-мажору. Адже всім зрозуміло, що господарський суд перед тим як відкривати процедуру банкрутства, буде в тому числі досліджувати й факт наявності форс-мажорних обставин. Я хочу нагадати, що сам факт повномасштабного вторгнення ще не означає, що автоматично форс-мажор буде застосовуватись для підприємств, які, умовно кажучи, знаходяться у Львівській області, і підприємств, які знаходились, скажімо у Херсонській чи Харківській областях. Але одночасно і з тим, це не означає, що весь бізнес, який знаходиться на заході України, не може використовувати форс-мажор. Адже зрозуміло, що юридично можна бути зареєстрованим у Івано-Франківську, а виробничі потужності мати в Донецькій області. І навпаки. Всі ці обставини неможливо та й не потрібно передбачити законодавчо. Це завжди була дискреція суду, який досліджує усі нюанси справи. І до чого тут мораторій, мені особисто не дуже зрозуміло.

І по-третє, щодо зупинки вже існуючих проваджень. Я просто хочу нагадати, що згідно зі статтею 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи». І якщо цей проєкт спрямований на те, щоб, умовно кажучи, «зняти» відповідальність за вже відкритими банкрутними провадженнями, то мені сумно усвідомлювати, що досі є багато людей, в тому числі і професійних парламентарів, які сприймають слово банкрутство як якесь негативне, сповнене жаху і відчаю. Власне тому в мене навіть виникла вже така пропозиція, що варто, мабуть, перейменувати КУПБ на Кодекс з питань вирішення та відновлення платоспроможності абощо. Можливо, хоч тоді не так страшно це все буде сприйматися окремими депутатами. Але, на мою думку, така пропозиція взагалі не є релевантною до Конституції.

До речі, майже усі представники професійної спільноти відреагували на таку законодавчу ініціативу ще більш емоційно. А один з арбітражних керуючих навіть зазначив, що за кордоном таких авторів законопроекту назвали б “корисними ідіот*ми”, бо “хочуть бути благодєтєлями для неефективних господарів”. Та й в цілому арбітражні керуючі між собою цей проєкт інакше як “мертвонароджена єресь” не називають. Хоча б тому, що у тексті законопроєкту ані слова не сказано про те, як бути зі збереженням майна всіх тих підприємств, провадження щодо яких зупиняються. “Справа зупиняється, а повноваження АК продовжуються чи ні? Якщо ні, то хто буде відповідати за майно? Якщо так, то хто буде сплачувати послуги АК чи йому переходити у стан волонтера? Цікаво, а виконавчі провадження по таких підприємствах теж будуть зупинені?” – відверто глузували з авторів проекту арбітражні керуючі.

І в цілому мали на це право, бо ринок вже декілька місяців напрацьовував точкові та максимально потрібні зміни до КУПБ.

Наприклад, не так давно Верховна Рада України прийняла за основу проєкт Закону №7442 про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану. Метою законопроекту є спрощення доступу до процедур банкрутств і підвищення ефективності їх застосування в умовах воєнного та післявоєнного стану, а також уточнення низки процедурних питань і усунення неузгодженостей і недоліків, виявлених під час практичного застування положень Кодексу України з процедур банкрутства. Законопроект також спростить доступ суб’єктів господарювання, які стали неплатоспроможними через повномасштабну збройну агресію Російської Федерації, до судових процедур банкрутств і підвищення ефективності їх застосування в умовах воєнного та післявоєнного стану. Тобто, якщо, наприклад, фермер зараз не може зібрати урожай, бо його техніку знищила російська ракета, кредитори не зможуть відкрити провадження у справі про банкрутство його підприємства. Прийняття законопроекту також дозволить арбітражним керуючим належно і своєчасно здійснювати свої повноваження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) без додаткового звернення до господарського суду, що зменшить строки розгляду справ і витрат, пов’язаних із їх розглядом. Законопроєкт №7442 також спрощує процедуру банкрутства для підприємств, які вирішили піти цим шляхом, щоб оперативно відновитися після кризи. Зокрема, боржники зможуть розпочати процедуру визнання неплатоспроможності, домовившись про розмір і порядок оплати роботи арбітражного керуючого.

Але автори проєкту №8231 або не чули про цю законодавчу ініціативу, або свідомо проігнорували.

Такий «ігнор», може і вважається нормальним для окремих депутатів, але його не розуміють у Мінюсті. “На сьогоднішній момент у ВР чекає на друге читання законопроект № 7442 авторства групи народних депутатів на чолі з Олексієм Мовчаном. Я хочу нагадати, що О.Мовчан є головою профільного по банкрутству підкомітету, і ми з ним досить плідно працюємо над цією сферою вже не перший рік. Так от, якраз питання, які пов’язані з особливостями банкрутства під час воєнного стану, повністю розкриті в цьому законопроекті. Більше того, дуже багато народних депутатів, груп, стейкхолдерів долучалися, зокрема, не тільки до розробки цього законопроекту, а й до підготовки до другого читання, і зокрема, дуже детально обговорювали питання того, наскільки доречним є повний мораторій зараз. Я не розумію, як можна щось пропонувати, навіть не поспілкувавшись з представниками профільної сфери”, – підкреслила Валерія Коломієць.

До речі, і в Мінюсті, і в стінах парламенту сходяться на думці, що оцей раптовий “мораторій” — не що інше, як добре спланована диверсія саме проти проєкту №7442. Один із співрозмовників редакції так описав цю ситуацію: «Кожного разу якась “вища сила” не дозволяє винести його на голосування в сесійну залу. Законопроєкт 7442 має на меті вирішити реальні проблеми. А проєкт 8231 – це “мильні бульбашки”, що їх напустив пан Разумков зі своїми нешановними колегами».

Не змовчав з цього приводу і згаданий вище народний депутат Олексій Мовчан, написавши у фейсбук пост наступного змісту: “Деякі дуже розумні політики зареєстрували законопроект, який блокує більшість процедур банкрутства на період воєнного стану. Все для того, щоб було про що говорити під час розгляду моїх законопроектів в залі. Можливо навіть збивати їх. Таким чином, легким помахом рук народних депутатів, птах-фенікс, який очікує на переродження із попелу, може стати звичайною індичкою, яку продають на базарі, тримаючи за мотузку. Але ми цього не допустимо”.

Ось так, досить несподівано “банкрутний” кодекс став тестом на популізм для окремих народних депутатів.

А що з того буде — побачимо найближчим часом.

Сергій Козлов

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Юристи визнають, що кредитні боржники рідко виграють у судах

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Заява про призупинення сплати грошового зобов’язання підписується позичальником власноручно або шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Найкраща стратегія для боржників – це залишатися на зв'язку зі своїми кредиторами

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Закон звільняє позичальників лише від сплати штрафів та інших платежів, що нараховані за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором

Енергетика

Статті • Банкрутство
Запасів газу у ПГЗ вистачить на 2.5 місяці

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Особливо гостро питання доцільності банкрутства фізичних осіб постає в умовах дії в Україні воєнного стану