Загадкові норми: чому інколи непросто відкрити провадження у справі про банкрутство

Глушко Сергій
23 березня 2021, 21:29
116417 хвилин читати

Законодавець занадто зарегулював питання відкриття провадження, і, відповідно, фантазія суддів може бути безмежною

  • Посилання скопійованоlink copied

Більше року діє Кодекс України з процедур банкрутства, однією із частин якого є відновлення платоспроможності фізичної особи. Але цим інститутом фізичні особи-боржники не поспішають активно користуватися. Серед причин – як неправильне розуміння кінцевої мети процедури, її відносна дорожнеча для фізичної особи, так і її надмірна зарегульованість, а також недостатність судової практики у вирішенні проблем, що виникають при застосуванні окремих положень Кодексу. Про це говорили під час веб-конференції «Банкрутство фізичних осіб: актуальні проблеми практики застосування та шляхи їх вирішення», проведеної Проектом ЄС «Право-Justice» за ініціативою представників Регіональних рад з питань реформи правосуддя.

https://www.facebook.com/Pravojusticeukraine/videos/499493654550652

Деяка статистика

Міністерство юстиції України, як державний регулятор сфери банкрутства, вже має певний аналіз стану справ в царині неплатоспроможності (банкрутства) фізичних осіб.

За словами директора Департаменту з питань банкрутства Владислава Філатова, від моменту запровадження Кодексу судами було відкрито 259 справ про неплатоспроможність фізичних осіб, 28 з яких вже закриті. Якщо спочатку до даної процедури звертались дуже обережно, то зараз, запевняє посадовець, відкривається в середньому по 19 проваджень щомісяця. Навіть карантинні заходи на це не вплинули.

«Йде поступове нарощування кількості. Люди починають розуміти, що існує спосіб як звільнитися від своїх боргових зобов’язань», – зазначив Владислав Філатов.

Проте, якщо глянути на структуру закритих судами справ, то лише в 12 провадженнях (43%) було досягнуто мети, заради якої вони відкривалися. Тобто, справи закривалися після повного погашення боргів – або відразу, або після виконання плану реструктуризації.

Решта 16 проваджень (57%) була закрита судами за неналежне виконання боржниками своїх повноважень: неповідомлення у декларації про все наявне майно, невиконання вимог суду, недоведену можливість погасити вимоги кредиторів тощо.

«Це свідчить про неналежне консультування боржника щодо мети відкриття провадження у справі про неплатоспроможність», – робить висновок директор департаменту Мін’юсту. Щоправда, додає він, тенденція змінюється, і за останні півроку практично немає закритих справ за зазначеними причинами.

Загадкові підстави

Відкриття провадження у справі про неплатоспроможність починається з подання до господарського суду заяви виключно фізичною особою-боржником.

Проте, за свідченням правників, складання такої заяви є непростим завданням для боржника, і навіть для адвоката, який може надавати правову допомогу фізичній особі. Більше того, перевірка заяви судом щодо наявності в ній підстав для відкриття провадження, є також досить складною справою для судді. Все – через загадковість викладених у Кодексі з процедур банкрутства деяких норм.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначені у ст. 115 Кодексу.

Їх загалом чотири:

  1. розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
  2. боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
  3. ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
  4. існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

І до кожної з них виникають питання, вважає адвокат, голова підкомітету з питань банкрутства фізичних осіб Асоціації адвокатів України Георгій Григорян.

«У Кодексі навіть не зазначено, чи всі підстави мають бути в наявності, або достатньо лише однієї. Лише на практиці побачили, що достатньо однієї. Судді підтримують дану позицію. Очевидно, у майбутньому про це в Кодексі слід вказати чіткіше», – наголошує адвокат.

За його словами, найбільш поширеною для звернення до суду є перша підстава. Але тут виникають питання до формулювання «прострочені зобов’язання боржника» – що це? Необхідно мати окреме підтверджувальне рішення суду, чи достатньо показати кредитний договір, умови якого боржник не може виконувати? «Добре, що в судах по наших справах кредитного договору достатньо», – зазначає практик. Другу підставу для відкриття провадження, за його словами, не використовується ані суддями, ані самими боржниками. «Візьмемо ситуацію, яка у нас присутня у 70 відсотках кейсів, – це макрофінансові зобов’язання. Тобто, фізична особа набрала кілька споживчих кредитів, і раптом втратила можливість їх виплачувати, так-сяк тягне лише один-два. При цьому, кредитних договорів у особи не має. Як підтвердити вимоги цієї норми? Норма не працююча», – переконаний Георгій Григорян. Третя підстава, на його погляд, також абсолютно абсурдна, і не відповідає сучасним реаліям, адже ухвалення постанови у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Як відомо, у законопроекті №4409, який найближчим часом збирається розглянути Верховна Рада, формулювання третьої підстави пропонується викласти у наступному вигляді: «у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними».

Четверта підстава, вважає адвокат, не містить конкретики, а тому є абсолютно суб’єктивною нормою. «На практиці ми виявили, що достатньо, коли особа може підтвердити, що вона, наприклад, втратила роботу, і не має жодного іншого доходу, або соціальних виплат», – поділився досвідом Георгій Григорян.

Таємничі додатки

Коли у боржника все ж таки є хоч одна підстава, передбачена Кодексом, для звернення до суду, він має бути готовий до подання окрім заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ще купи додаткових документів.

Перелік їх зазначений у ч.3 ст. 116 КУзПБ. Він є достатньо містким, нараховує 14 пунктів. Крім того, боржник зобов’язаний подати проект плану реструктуризації боргів. Зібрати весь цей пакет документів досить складно, переконаний д.ю.н., суддя Господарського суду Чернівецької області Андрій Бутирський. На його думку, вимоги до окремих додаткових документів виглядають абсолютно нереалістичними. Скажімо, у п.3 ч.3 ст. 116 КУзПБ зазначено, що особа має додати до заяви конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта і т.д. «Таку ж саму інформацію про кожного кредитора треба зібрати і щодо переліку майна, яке перебуває у заставі. Виникає питання – звідки ж боржник може усе це взяти? Це видається досить складним» – звертає увагу суддя.

Відомості про всі наявні рахунки боржника (п.8 ч.3 ст. 116) суд не сприйме без наявності доказів звернення до відповідних органів.

Цікавою є також вимога щодо подання декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Законодавець далі розтлумачує, що йдеться про майновий стан боржника та членів його сім’ї за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. І що до членів сім’ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

«На практиці суди вимагають копії паспортів боржника і членів його сім’ї, копії свідоцтв про шлюб, про народження дітей, а також ідентифікаційні номери платників податків усіх близьких родичів. Зібрати цю інформацію також буває дуже складно. У нас був випадок, коли колектори так замучили членів родини боржника, що вони вигнали його і не хочуть з ним більше спілкуватися», – розповів Андрій Бутирський.

Недоступність боржнику інформації про найближчих родичів – це, дійсно, може бути, погоджується к.ю.н., суддя Господарського суду Луганської області Олена Фонова. «Проте, як суддя, я завжди обережно ставлюся до відсутності такої інформації, особливо, коли подібні випадки починають зустрічатися досить часто, бо припускаю, що особа може намагатися щось приховати», – пояснює вона свою позицію.

Найбільш поширеною проблемою з боку боржників, як свідчать судді та адвокати, є неподання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (п.12 ч.3 ст. 116). За словами Андрія Бутирського, фізичні особи-боржники зазвичай вважають, що оскільки їх звільнили від сплати судового збору, то їм не обов’язково авансувати роботу арбітражних керуючих.

В результаті, якщо фізична особа-боржник подав неповний пакет документів, то, як пояснили судді, є два варіанти: або відмовити і повернути заяву, або залишити її без руху, допоки заявник не донесе документів, що бракує.

«Щоправда, ці варіанти зазначені у статті 35 Кодексу і в ній йдеться про юридичних осіб. У статті 117 Кодексу, яка стосується фізичних осіб, про варіант «залишити без руху» нічого немає. На практиці суди діють по-різному. Судова практика не однорідна: хтось відмовляє і повертає заяву, а хтось користується положеннями Господарського процесуального кодексу і залишає без руху, оскільки, як говорить теорія господарського процесу, відмова у прийнятті заяви унеможливлює подальші звернення з подібними заявами», – виклав своє розуміння питання Андрій Бутирський.

Загальний висновок – законодавець занадто зарегулював питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) фізичної особи.

«Усі ті документи, які вимагають від боржника, мав би збирати арбітражний керуючий, за аналогією з юридичною особою та звітом ліквідатора. Нині ж перелік додаткових документів є дуже не чітким, і, відповідно, фантазія суддів може бути безмежною», – підсумував представник господарської юрисдикції.

Матеріал підготував Сергій Глушко

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на поновлення процесуальних строків, пов'язаних з війною

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Одним із найпоширеніших наслідків банкрутства для юридичної особи являється відсутність можливості контролю над власною компанією та вимушене припинення її діяльності

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв
6 липня 2023 року в ВР зареєстровано проєкт Закону № 9462 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль"

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Юристи визнають, що кредитні боржники рідко виграють у судах

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Заява про призупинення сплати грошового зобов’язання підписується позичальником власноручно або шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Найкраща стратегія для боржників – це залишатися на зв'язку зі своїми кредиторами