“Знову в мережі”: чому номери Lifecell, Vodafone та Київстар перепродають іншим людям

В Україні мобільні оператори змушені перепродавати номери телефонів, які раніше належали абонентам, що зникли безвісти, загинули на фронті чи просто не користувалися зв’язком тривалий час. Причина — обмежений номерний ресурс, який поступово вичерпується, а попит на нові номери залишається високим.

Як повідомляє ЕП, номер мобільного телефону не є приватною власністю користувача. Це частина державного нумераційного плану, доступ до якого оператори отримують через спеціальні дозволи від Національної комісії з регулювання у сфері електронних комунікацій. Коли абонент довгий час не користується номером — не телефонує, не поповнює рахунок, не передає мобільні дані — оператор має право анулювати номер і повернути його до обігу.

Як пояснюють оператори, ресурси в межах доступних номерних кодів стрімко скорочуються. Станом на кінець 2024 року в Україні налічувалося майже 49 мільйонів активних сім-карток. Хоча цей показник трохи знизився порівняно з 2023 роком, загальна кількість задіяних номерів залишається критично високою. За даними з листа “Київстару” до НКЕК, використання номерних кодів NDC уже досягло понад 79% ємності. У кодах “67”, “96”, “97”, “98” активно використовуються по 6–8 мільйонів номерів.

Саме через це оператори вдаються до пришвидшення циклу повторного використання номерів. У деяких випадках, як зазначалося в листуванні “Київстару” з регулятором, термін “карантину” було скорочено з року до одного місяця. Це викликало хвилю скарг від нових абонентів, які отримували дзвінки та повідомлення, призначені для попередніх власників — часто військовослужбовців, що зникли або загинули.

Дефіцит номерного ресурсу — проблема не лише українська. У країнах ЄС номери також перевипускають після певного періоду “карантину”. Наприклад, польський оператор Orange зберігає номер рік після останнього поповнення, у Plus — до двох років. Проте в умовах війни, коли зв’язок часто втрачається через загибель, полон чи окупацію, перевипуск номерів в Україні набуває зовсім іншого — трагічного — контексту.

Нові власники номерів можуть випадково опинитися в емоційно складній ситуації. Купуючи сім-картку, вони бачать, як у месенджерах Telegram або Viber з’являються повідомлення “Користувач приєднався” або “Зараз онлайн”. Ті, хто раніше зберігав цей номер як контакт загиблого родича чи побратима, отримують болючий сплеск надії — аж поки не розуміють, що це вже інша людина.

Щоб хоч частково пом’якшити наслідки, у 2023 році Міністерство цифрової трансформації ініціювало програму резервування номерів для загиблих і зниклих безвісти. Оператори погодилися не перевидавати такі номери протягом двох років. Vodafone автоматично блокує видачу деактивованих номерів на цей строк, lifecell і “Київстар” дозволяють зарезервувати номер родичам за зверненням.

Проте навіть це не гарантує тривалого захисту. У серпні 2025 року минає термін дії перших зарезервованих номерів, і подальша їхня доля залежить від дій родичів або політики самих операторів. Як підтвердили у “Київстарі”, обмежень на кількість продовжень немає, але ініціатива має йти саме від родичів абонента.

Масовість таких випадків складно оцінити. Статистику перевипущених номерів оператори не розголошують. Проблему ускладнює також те, що більшість номерів в Україні не персоніфіковані — тобто невідомо, хто насправді був їхнім власником. Це означає, що навіть за бажання зберегти номер військовослужбовця оператор не завжди може встановити його статус.

Таким чином, головна причина перепродажу номерів — це банальний брак ресурсів. Але за технічними рішеннями криються глибоко особисті історії та емоційні травми.

Український ринок мобільного зв’язку наразі не має повноцінного механізму, який би дозволив уникнути повторного використання номерів, важливих для родин загиблих чи зниклих. І поки проблема залишається неврегульованою, цифрова присутність тих, кого вже немає, ризикує перетворюватися на чергове джерело болю.