Збитки понад $6–7 млрд на день: енергетична криза на Близькому Сході блокує третину світової торгівлі нафтою

Світова енергетична система опинилася перед наслідками однієї з найглибших криз за всю сучасну історію. Через блокування ключових маршрутів транспортування енергоносіїв фактично паралізовано значну частину глобальної нафтової торгівлі, що вже призводить до мільярдних втрат для країн-експортерів та створює ризики довготривалого дефіциту на світовому ринку.

За оцінками аналітиків енергетичного сектору, наразі заблоковано близько 20% світового попиту або видобутку нафти, а також понад третину морської торгівлі нафтою і нафтопродуктами. Ключовим фактором стала фактична зупинка експорту через стратегічні транспортні коридори, насамперед через Ормузьку протоку, якою зазвичай проходить 20–21 млн барелів нафти на добу.

Експорт зупинився — збитки зростають щодня

Головна проблема полягає не лише у фізичному блокуванні танкерів. Ланцюгова реакція в енергетичному секторі починається вже через кілька днів після зупинки поставок.

Ситуація розвивається за простим сценарієм: танкери не виходять у море → нафтові та газові сховища швидко заповнюються → нафтопереробні заводи знижують завантаження → видобувні компанії змушені скорочувати видобуток.

У багатьох регіонах Близького Сходу компанії вже готуються до вимушеного скорочення видобутку на 50–80%, оскільки експортувати ані сиру нафту, ані нафтопродукти стає неможливо.

Лише прямі втрати від недопоставок енергоносіїв — нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу — оцінюються приблизно у $2,5 млрд на добу.

Якщо ж врахувати суміжні економічні наслідки — падіння туризму, зупинку сервісної економіки, відтік капіталу, додаткові витрати на оборону та відновлення інфраструктури — загальні втрати економік регіону можуть перевищувати $6–7 млрд щодня.

Через два тижні можуть початися критичні проблеми

Особливу небезпеку становить обмежена місткість нафтових сховищ. За оцінками аналітиків, оперативний резерв зберігання становить приблизно 350–400 млн барелів, включно з береговими, наземними та плавучими резервуарами.

Оскільки блокада експорту триває з 2 березня, критичне заповнення сховищ може настати протягом трьох тижнів. Це означає, що у галузі залишилося менше двох тижнів до моменту, коли доведеться різко скорочувати видобуток.

Закриття свердловин — технологічно складний і небезпечний процес, який може призвести до довготривалих або навіть незворотних втрат:

• перезапуск високодебітних свердловин займає від 2 до 8 тижнів;
• зупинка може викликати міграцію води в нафтовий пласт і випадіння парафінів;
• на зрілих родовищах можливе падіння пластового тиску та втрата до 10–30% продуктивності.

У разі масштабної зупинки видобутку негайні втрати можуть досягти 3–4 млн барелів на добу, що становить майже п’яту частину видобутку постраждалих країн.

Частину видобутку можуть втратити назавжди

Найбільша загроза полягає в тому, що частина втрат може бути незворотною.

Експерти оцінюють, що 1–1,5 млн барелів на добу видобутку можуть бути втрачені назавжди, якщо родовища зазнають пошкодження через вимушене закриття свердловин.

Відновлення попереднього рівня виробництва після масштабного скорочення може зайняти до шести місяців, а у деяких випадках — навіть довше.

Удар по економіках Азії

Сильний шок відчувають і країни-споживачі. Найбільше постраждати можуть Китай, Індія, Японія, Південна Корея, Тайвань та Сінгапур.

Для них криза створює подвійний ефект:

1. різке зростання вартості енергоносіїв;
2. ризик фізичного дефіциту поставок.

У відповідь уряди можуть запроваджувати режими нормованого енергоспоживання, пріоритетний розподіл енергоресурсів та програми жорсткої економії енергії.

Це здатне вдарити по промисловості, експорту та інвестиційній активності, адже зупинка або уповільнення одних галузей через міжгалузеві зв’язки швидко поширюється на всю економіку.

У підсумку глобальний енергетичний шок може перерости у масштабну макроекономічну кризу, яка вплине не лише на енергетичний ринок, а й на світову торгівлю, інвестиції та економічне зростання.