У Раді зареєстрований законопроєкт про страхування: що передбачено

У Верховній Раді України зареєстрований проєкт закону №5315 «Про страхування». Цей документ викладає в новій редакції чинний застарілий профільний закон і містить норми щодо діяльності страховиків та норми, які стосуються договорів страхування, посередників та взаємодії зі споживачами страхових продуктів, повідомляє пресслужба НБУ.

Законопроєкт враховує ключові вимоги законодавства Європейського Союзу, які Україна зобов’язана виконувати відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, а також принципи Міжнародної асоціації органів страхового нагляду (IAIS). У разі ухвалення закон буде вводитись у дію із відстроченням через два роки після його підписання Президентом. Так учасникам ринку буде наданий перехідний період на приведення своєї діяльності у відповідність до закону.

Ліцензування страховиків

Новий закон дозволить Національному банку перейти від ліцензування окремих видів страхування до ліцензування за класами страхування.

Страхова компанія, що отримає ліцензію на страхування за класами страхування життя (life-страхування), не зможе бути ліцензованою для здійснення страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя (non-life-страхування), та навпаки. Закон передбачає можливість зміни обсягу ліцензії – додавати додаткові класи (ризики в межах класів) страхування до вже існуючих у страховика та/або поєднувати діяльність із вхідного перестрахування з прямим страхуванням. Також страховик може звузити обсяг власної ліцензії.

Загалом у межах life-страхування законом виділяється 5 класів страхування, non-life страхування – 18 класів.

Нові вимоги до входу страховика на ринок

Законопроєктом пропонується суттєво посилити стандарти ліцензування компаній, сформувати ефективну систему управління та забезпечити прозорість структур власності страхового ринку.

По-перше, страхові компанії мають розкрити інформацію щодо всіх власників істотної участі та ключових учасників страхової компанії. Засновники та власники істотної участі зобов’язані мати бездоганну ділову репутацію, а також задовільний фінансовий та майновий стан. Національний банк здійснюватиме обов’язкове погодження власників істотної участі у страхових компаніях. Хоча процедура погодження набуття або збільшення істотної участі в страховику наявна і зараз, Закон запроваджує більш сутнісні підходи до їхньої оцінки.

По-друге, страховики при реєстрації будуть надавати плани діяльності на три роки. Національний банк виділятиме значимих страховиків, до яких будуть висуватись додаткові вимоги до ведення діяльності. Критерії значимості будуть встановлюватися регулятором. Також новий закон встановлює вимоги до ключових функцій та осіб, відповідальних за такі функції, а також до системи корпоративного управління у страхових компаніях. Вимоги до корпоративного управління у страхових компаніях будуть диференційовані залежно від віднесення компанії до категорії значимих.

Керівники страхових компаній та особи, відповідальні за ключові функції, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації. Національний банк здійснюватиме погодження призначення на посади керівників страхової компанії та осіб, відповідальних за ключові функції.

По-третє, закон встановлює диференційовані підходи до розміру статутного капіталу страховиків: 32 млн грн для страховиків non-life та 48 млн грн – для компаній зі страхування життя, страховиків з ліцензією на класи страхування відповідальності, кредитів, поруки та на здійснення діяльності з перестрахування.

Регламентація вимог до виходу компаній з ринку

Законопроєкт встановлює дієвий механізм виведення страховика з ринку на заміну чинному непрацюючому порядку. Насамперед такий механізм спрямований на захист прав споживачів страхових послуг і забезпечення максимально можливого обсягу виконання страховою компанією своїх зобов’язань перед клієнтами та кредиторами. Вихід з ринку страховика може бути як добровільним, так і примусовим за рішенням регулятора. Добровільний вихід з ринку може відбутися через реорганізацію, ліквідацію, передачу страхового портфелю та виконання страхового портфелю. Законом визначені підстави для віднесення страхової компанії до категорії неплатоспроможних та підстави для примусового відкликання ліцензії. У цьому разі вихід страховика з ринку відбувається виключно в примусовому порядку.

Також документ передбачає можливість введення тимчасової адміністрації у страхову компанію у разі віднесення її до категорії неплатоспроможних. Цей інструмент насамперед потрібний для швидкого та ефективного вжиття заходів щодо захисту інтересів клієнтів.

Страховим компаніям буде надана можливість передачі портфелю договорів страхової компанії іншій страховій компанії. Передача всіх або частини активів та зобов’язань страховика відбуватиметься тільки за згодою Національного банку, який братиме до уваги фінансовий стан набувача і компанії, яка передає страховий портфель.

Диференційований підхід до платоспроможності страховиків

Закон встановлює диференційований підхід до вимог до платоспроможності – Solvency I (спрощений) та Solvency ІІ (базовий). Страховик повинен виконувати вимогу щодо мінімального капіталу (Minimum Capital Requirements, MCR) та капіталу платоспроможності (Solvency Capital Requirements, SCR).

Мінімальний капітал (MCR) розраховується у такий спосіб, щоб забезпечити покриття неочікуваних збитків від ризиків, які приймає на себе страховик в процесі діяльності зі страхування, упродовж наступних 12 місяців з огляду на ймовірність їхнього настання.

Вимоги до капіталу платоспроможності (SCR) розраховуються, виходячи з припущення про вищу ймовірність реалізації ризиків страховика, якщо порівняти з вимогами до MCR. Нові вимоги до капіталу будуть запроваджуватися поетапно.

Ризик-орієнтований підхід під час регулювання та нагляду за страховиками

Ключова мета ризик-орієнтованого пруденційного нагляду за фінансовими установами – оцінка поточної та майбутньої платоспроможності і виявлення наявних та потенційних ризиків для платоспроможності на ранніх етапах. Це дозволяє вчасно вжити відповідних заходів та не допустити виходу компанії з ринку без виконання зобов’язань перед страхувальниками.

Для цього у законопроєкті передбачені різні варіанти наглядових дій Національного банку: коригувальні заходи, заходи раннього втручання та заходи впливу, які можуть застосовуватися на різних етапах і в різних випадках порушень страховиками вимог законодавства, зокрема з метою відновлення фінансового стану страховика.

Вимоги до договорів страхування та реалізації страхових продуктів

Закон передбачає обов’язкове розкриття страховиком для споживача вичерпних відомостей про умови договору страхування та розмір страхової премії, коректну дату чи період, коли премія підлягає сплаті, та наслідки, якщо вона сплачена із затримкою або взагалі не сплачена.

Регулювання діяльності страхових посередників

Важливим акцентом проекту закону є встановлення нових вимог до страхових посередників (брокерів та агентів). Враховуючи, що страхові посередники є ключовою ланкою в комунікації між страховиком і споживачем, їхній рівень професійної придатності є визначальним для споживачів страхових послуг.

З метою підвищення захисту інтересів страхувальників і застрахованих осіб законопроєктом встановлено окремі вимоги щодо удосконалення регулювання діяльності страхових посередників, зокрема:

• запроваджується процедура обов’язкової реєстрації страхових посередників у єдиному Реєстрі;
• встановлюються вимоги до навчання та підтримки належного рівня професійних знань та компетентності страхових посередників, контроль за бездоганною діловою репутацією та дотриманням стандартів ринкової поведінки, уникненням будь-яких конфліктів інтересів;
• розширення переліку інформації, яку страхові посередники зобов’язані розкривати клієнтам перед та в процесі укладення договору страхування;
• вводяться окремі поточні рахунки із спеціальним режимом до страхових посередників, які отримують страхові премії від клієнтів, для безпеки цих коштів та інше.