У Раді зареєстровано три законопроєкти про відшкодування збитків бізнесу внаслідок війни

Збройна агресія РФ проти України завдає збитків українським громадянам, українському бізнесу. І тепер гостро стоїть питання, як їх відшкодувати. Вісім років війни не змусили Україну створити комплексний та всеохопний механізм відшкодування втрат, завданих фізичним та юридичним особам унаслідок агресії з боку Російської Федерації.

У правовому вакуумі дехто, не чекаючи закінчення бойових дій, намагається використовувати наявні інструменти, звертаючись до Європейського суду з прав людини. Цей шлях обрала, наприклад, група компаній СКМ, яка втратила металургійні активи «Азовсталь» та Завод ім. Ілліча у Маріуполі.

Втім, навіть якщо подібні позови буде задоволено, механізму примусового виконання рішення ЄСПЛ усе одно немає – очікувати на те, що Росія виконуватиме такі рішення добровільно, не доводиться. Крім того, ЄСПЛ уже сформував практику, за якою відповідальність за організацію процесу відшкодування покладається на державу, громадяни якої зазнали збитків.

У медіа зʼявляються повідомлення, що активи РФ та резидентів РФ арештовують та вилучають в Україні, але безпосередньо бізнес, який постраждав унаслідок бойових дій, примусово стягнути їх на свою користь змоги не має. Навіть незважаючи на те, що є постанова КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, у якій ідеться про можливість покладення майнової відповідальності на державу РФ, діями агентів якої особам завдано шкоди.

Що робити бізнесу для відшкодування

Невідкладно фіксувати власні збитки, збирати максимальну кількість доказів. Усе це знадобиться, коли з’являться механізми відшкодування втрат, завданих майну громадян та бізнесу.

У Верховній Раді зареєстровано три законопроєкти, які мають відношення до врегулювання процедури відшкодування.

Перший, №5177 від 01.03.2021, було включено в порядок денний чергової сесії Верховної Ради на початку лютого 2022-го.

Законопроєкт поширював свій захист на осіб, чиє майно зазнало пошкоджень/руйнувань унаслідок військової агресії та перебуває/перебувало на території, що контролюється Україною. Він встановлював пріоритет принципу реституції – відновлення до обсягів, що існували до порушення, визначав джерела фінансування витрат на компенсацію (державний бюджет у межах асигнувань, кошти місцевих бюджетів, інвестиції, гранти, пожертви, комунальне майно) та надавав Кабінетові Міністрів України повноваження затвердити процедуру та механізм надання компенсації.

Другий законопроєкт, який народився вже після початку повномасштабного вторгнення, №7198 від 24.03.2022, запроваджує право на компенсацію виключно власникам житла. Законопроєктом передбачено, що рішення про відшкодування ухвалюватиме Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації – тимчасовий орган, порядок створення якого встановити за змістом законопроєкту неможливо.

Джерело для фінансування витрат – кошти донорської та поворотної міжнародної допомоги та кошти Фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури України. Автори законопроєкту залишили поза увагою порядок створення та джерела фінансування самого фонду. До того ж законопроєкт складений таким чином, що унеможливлює отримання компенсації за втрачене майно у разі, якщо воно перебуває на тимчасово окупованій території.

До законопроєкту №7385 від 17.05.2022 автори підійшли більш комплементарно. По-перше, проєкт закону передбачає право фізичної особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Матеріальної – внаслідок втрати майна та пошкодження здоров’я, моральної – внаслідок військової агресії.

По-друге, внутрішньо переміщені особи, відповідно до законопроєкту, мають право на відшкодування витрат на проїзд до місця тимчасового перебування, витрат на оплату тимчасового житла та комунальних платежів.

По-третє, юридичні особи дістали право на відшкодування:

• вартості втраченого, знищеного чи пошкодженого майна;
• упущеної вигоди;
• втрат від неоплачених товарів, робіт та послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Методики розрахунку та визначення розміру відшкодування буде додатково розроблено Кабінетом Міністрів України, а розглядатиме заяви постраждалих спеціальний орган – Фонд відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок збройної агресії.

Порядок створення цього органа та його місце в системі органів державного управління, підпорядкування та звітність, на жаль, у законопроєкті виписані досить невдало. Зокрема, передбачена участь у правлінні фонду – фактично колегіальному органі, що керує його діяльністю, – представників всеукраїнських бізнес-об’єднань. Порядок обрання (делегування) таких представників, за задумом авторів, визначається сторонами соціального діалогу самостійно. За різноманітності всеукраїнських бізнес-об’єднань важко уявити, яким буде результат такого суспільного діалогу із висування своїх представників до керівного органа фонду.

На відміну від попередніх законопроєктів, №7385 артикулює, що відшкодування здійснюватиметься за рахунок держави-агресора, шляхом докладання Україною зусиль у національних, міжнародних судах та дипломатичними заходами.

Основними джерелами забезпечення відшкодування шкоди є:

• кошти та інше майно держави-агресора та її резидентів, інших осіб, протиправні дії яких призвели до збройної агресії проти України;
• внески юридичних та фізичних осіб;
• цільові гранти, надані іншими державами, міжнародними організаціями, фондами, що здійснюють розподіл та надання таких грантів;
• кошти та майно у формі благодійної, гуманітарної та технічної допомоги, у тому числі переданих від іноземних держав, міждержавних, міжурядових та міжнародних організацій.

Системний аналіз законопроєкту свідчить, що як такий механізм відшкодування державою не розроблено. У найкращому разі йдеться про створення відповідної інфраструктури. А от що, коли і в якій послідовності отримають люди – на жаль, залишилося поза увагою.

Як оцінювати збитки

Міністерство економіки спільно з Фондом держмайна запропонували для суспільного обговорення методику оцінки завданої шкоди. Стосуватиметься цей документ юридичних осіб та регулюватиме визначення розміру реальних збитків, визначення упущеної вигоди, визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Оцінка здійснюватиметься суб’єктами оціночної діяльності на підставі договору на замовлення зацікавленої особи. За результатами оцінки складатиметься звіт, який і буде остаточно визначати розмір збитків. Звіт буде дійсним до моменту отримання відшкодування.

Є різні способи оцінки: ринкова вартість, вартість заміщення, вартість відтворення, валова вартість девелопменту. Методикою визначені критерії застосування відповідного способу оцінки або їхньої сукупності.

Проєкт документа містить детальні інструкції щодо визначення ступеня пошкодження майна, можливості його відновлення та використання частини майна, що залишилася неушкодженою. Основною перевагою цієї методики є те, що вона охоплює своєю увагою всі види майна: нерухоме, рухоме, виробничі запаси тощо.

Щодо упущеної вигоди, її вираховуватимуть лише у зв’язку із пошкодженням або знищенням майна, вона не нараховуватиметься, якщо у 2020 та 2021 роках компанія демонструвала від’ємний фінансовий результат.

Оцінка – результат діяльності людини, тому не позбавлена субʼєктивності. На фінальні цифри звіту впливатимуть, зокрема, такі чинники: наскільки консервативними будуть підходи щодо застосування коефіцієнтів корегування, наскільки прискіпливими будуть експерти до документів та їхньої повноти, які джерела використовуватимуться тощо.

Джерело