У яких випадках військовослужбовцю не виплачують грошове забезпечення?

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Утім, у деяких випадках кошти можуть і не виплачувати, – інформує НААУ.

Їх вичерпний перелік чітко визначений у п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Так, грошове забезпечення не виплачується:

1) за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати. Це, наприклад, відпустка за сімейними обставинами у випадках укладання ним шлюбу, тяжкого стану здоров’я або смерті рідних по крові або по шлюбу, пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім’ю військовослужбовця, в інших виняткових випадках за рішенням командира;

2) якщо виплачуються академічні стипендії. Стосується курсантів, слухачів і ад’юнктів у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Тут не зайвим буде нагадати, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу, є злочинами, відповідальність за які передбачена ст.ст. 407 – 408 Кримінального кодексу;

4) за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Відповідно до ст. 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль;

5) за час тимчасового виконання обов’язків понад два місяці за новими посадами у зв’язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

6) за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

7) за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.