Суддя ВС розповів про настання відповідальності за нормами ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Голубицький зосередився на судовій практиці Верховного Суду щодо настання відповідальності згідно з нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в аспекті кримінального права і процесу.

Про це повідомляє Судова влада.

Зокрема, суддя звернув увагу на законодавчі зміни щодо проведення мобілізаційного процесу, в тому числі доповнення КК України ст. 81-1 «Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби». Відповідно до положень зазначеної статті під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, суд може застосувати умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом. Звільнення від покарання можуть отримати навіть ті особи, яких було притягнуто до відповідальності за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, але є обмеження.

Положення не застосовуються до осіб, яких було засуджено:

• до довічного позбавлення волі;
• за вчинення злочинів проти основ національної безпеки (статті 109–114-2 КК України);
• за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України);
• за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України);
• за умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України);
• за вчинення особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень (зазначені у примітці до ст. 45 КК України);
• за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (статті 152–156-1 КК України);
• за злочини проти громадської безпеки (статті 258–258-6 КК України);
• за злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК України;
• за злочин, передбачений ст. 348 КК України;
• також ці положення не застосовуються до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 п. 3 примітки до ст. 368 КК України займали особливо відповідальне становище.

Водночас були внесені зміни до КПК України, які передбачають розв’язання питання щодо організації розгляду судами клопотань кримінально-виконавчих установ про звільнення засуджених від відбування покарання з умовою їх мобілізації для участі у воєнних діях.

Іншою зміною стало доповнення КК України ст. 336-2 («Ухилення від прийняття на військову службу за контрактом») та ст. 336-1 («Ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації»).

Спікер зауважив, що є суттєва відмінність між ухиленням від мобілізації та ухиленням від військової служби, оскільки розрізняють два поняття: військовозобов’язаний резервіст та військовослужбовець. Якщо особу було призвано на службу, то вона в будь-якому разі вважається військовослужбовцем і невиконання нею своїх обов’язків карається іншими нормами законодавства (в тому числі й самовільне залишення частини та дезертирство). Від правильного визначення суб’єкта правопорушення залежить і покарання, яке може понести особа.

Верховний Суд уже розглянув кілька справ щодо ухилення від мобілізації, серед них – і випадки, зумовлені релігійними переконаннями осіб. Так само суддя торкнувся теми розгляду справ щодо самовільного залишення частини та дезертирства. Він наголосив на тому, що дезертирство є важчим за своєю суттю кримінальним правопорушенням, яке тягне за собою серйозніше покарання. Проте, як і у випадку з мобілізацією та ухиленням від військової служби, між цими двома правопорушеннями є суттєві відмінності.