Стягнення шкоди та заміна стягувача у виконавчому провадженні: огляд рішень ВС

Верховний Суд оприлюднив щотижневий огляд рішень, ухвалених ВС за період із 29 березня по 2 квітня 2021 року.

29 березня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій у справі № 802/123/17-а, в якій обласне об’єднане управління Пенсійного фонду України просило стягнути з фермерського господарства заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії жінці, яка працювала на сільськогосподарському виробництві та виховала понад п’ятеро дітей.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що жінка працювала у декількох сільськогосподарських підприємствах, тому витрати на виплату та доставку пільгової пенсії необхідно розподілити пропорційно до стажу роботи у цих підприємствах.

Верховний Суд відмовив відповідачеві у задоволенні касаційної скарги, оскільки у призначенні пенсії цій громадянці вирішальне значення має саме те, що вона виховала п’ятеро або більше дітей до 14-річного віку та факт роботи у сільськогосподарському виробництві відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вимог щодо наявності мінімального трудового стажу цією нормою не встановлено.

(Постанова КАС ВС від 29 березня 2021 року у справі № 802/123/17-а)

31 березня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу, в якій ТОВ «СВГ ПЛЮС» звернулося з позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про стягнення 4 424 463,07 грн шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових і службових осіб відповідача.

Справу суди розглядали неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15 жовтня 2019 року позов задовольнив повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19 грудня 2019 року заяву ТОВ «СВГ ПЛЮС» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 24 листопада 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року та додаткове рішення цього суду від 19 грудня 2019 року залишив без змін.

Постановою КГС ВС від 31 березня 2021 рішення Господарського суду міста Києва від 3 червня 2020 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2019 року залишено без змін.

(Постанова КГС ВС від 31 березня 2021 року у справі № 910/9916/17)

Того ж дня КГС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у справі № 910/17942/19 за позовом ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії цього підприємства до АТ «Банк Альянс», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ТОВ «Гідробуд Україна», про стягнення 4 429 620,00 грн, та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, КГС ВС зазначив, що обов’язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

При вирішенні спору про існування обов’язку гаранта сплатити за гарантією у предмет доказування входить насамперед дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов’язку – гарантійного випадку (порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 910/20306/17.

(Постанова КГС ВС від 31 березня 2021 року у справі № 910/17942/19)

Також 31 березня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Заявник ініціював примусове виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні ним квартирою шляхом виселення відповідачів у справі, але надалі звернувся із заявою, у якій просив суд змінити стягувача, оскільки спірну квартиру відчужено юридичній особі.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, проте апеляційний суд це рішення скасував і заяву задовольнив.

КЦС ВС скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні заяви, роз’яснивши, що апеляційний суд не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України, відповідно до яких для заміни сторони у виконавчому провадженні необхідно, щоб вибуття кредитора у спірних правовідносинах відбулося саме на стадії виконавчого провадження.

У справі, що переглядалася, кредитор у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

(Постанова КЦС ВС від 31 березня 2021 року у справі № 641/6120/14-ц)

1 квітня Касаційний кримінальний суд у складі ВС залишив без задоволення касаційну скаргу захисника колишньої депутатки Верховної Ради Автономної Республіки Крим на ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.

Відповідно до цього вироку ексдепутатка була засуджена за державну зраду до 14 років позбавлення волі. Як установили суди, 2014 року вона взяла участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного органу «Державна рада Республіки Крим» як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим, а також забезпечило функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів Російської Федерації, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ.

(Постанова ККС ВС від 1 квітня 2021 року у справі № 757/2992/17-к).