Спори за участю банків: у Верховному Суді окреслили нові підходи до депозитів, позовної давності та фінмоніторингу

Про актуальні тенденції у банківських і фінансових спорах та нові правові висновки Верховного Суду розповіла суддя Верховний Суд у складі Касаційний цивільний суд Ольга Ступак під час XII Legal Banking Forum. У центрі доповіді — практика вирішення спорів щодо повернення депозитів, застосування позовної давності, фінансового моніторингу, блокування рахунків і відповідальності банків за платіжними операціями.

Понад 4 млн звернень і нові категорії спорів

За словами судді, у 2025 році до судів України надійшло понад чотири мільйони звернень. Попри повномасштабну війну навантаження на судову систему не зменшується, а у цивільній юрисдикції домінують спори з договірних правовідносин, зокрема пов’язаних із банківськими послугами.

Ольга Ступак наголосила: трансформація суспільних відносин призводить до появи нових категорій справ, які ще кілька років тому фактично були відсутні. Тому йдеться не просто про коригування підходів, а про розвиток судової практики у відповідь на нові виклики.

Депозити: строк договору не звільняє банк від обов’язку повернення

У фокусі виступу — захист прав споживачів банківських послуг. Суддя звернула увагу на позицію КЦС ВС, викладену у постанові від 9 липня 2025 року у справі № 757/13397/20: закінчення строку дії договору банківського вкладу не припиняє обов’язку банку повернути вклад.

Крім того, об’єднана палата КЦС ВС у постанові від 2 лютого 2026 року у справі № 716/1842/24 дійшла висновку, що позовна давність не поширюється ані на вимоги про повернення депозиту, ані на пов’язані з ними вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Фінансовий моніторинг: право банку — не безмежне

Окрему увагу приділено спорам, пов’язаним із фінансовим моніторингом. Верховний Суд у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 759/1627/25 підтвердив право банку як суб’єкта первинного фінмоніторингу відмовитися від підтримання ділових відносин із клієнтом у разі встановлення неприйнятно високого ризику або виявлення підозрілих операцій.

Водночас у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 757/19253/22-ц наголошено, що це право не є абсолютним: суди зобов’язані перевіряти обґрунтованість оцінки ризику та досліджувати всі релевантні обставини.

Також у практиці КЦС ВС (постанова від 12 лютого 2025 року у справі № 645/5124/23) сформульовано підхід, згідно з яким використання рахунку фізичної особи для здійснення підприємницької діяльності може бути підставою для припинення банком ділових відносин.

Платіжні операції та відповідальність сторін

У постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 757/19840/20 Верховний Суд зазначив, що ініціювання процедури chargeback є правом, а не обов’язком банку.

Разом із тим у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 Суд підкреслив: якщо відсутні докази вини клієнта у здійсненні несанкціонованих операцій із платіжною карткою, відповідальність покладається на банк.

Належний спосіб захисту та відповідальність за дії працівників

Серед інших прикладів суддя навела справи щодо визначення належного способу захисту позичальника у разі відмови банку у видачі кредиту, застосування положень про безпідставне збагачення при помилковому зарахуванні коштів, а також відповідальності банку за дії його працівників під час оформлення депозитів.

Останнє питання стало предметом розгляду об’єднаної палати КЦС ВС у справі № 306/44/22, що має значення для формування єдиної практики у спорах із фінансовими установами.

Захід організували видавництво «Юридична практика» спільно з «Фінансовим клубом». Ознайомитися з презентацією доповіді можна на офіційному сайті судової влади України.