Що таке кредити рефінансування та чому вони непопулярні серед населення?

За своєю природою рефінансування – це переведення позичальником боргу від одного кредитора до іншого. Наприклад, якщо клієнт мав кредит під 15% річних, а інший банк готовий дати йому кредит під 10% – такі умови є кращими для позичальника, – пише ЛІГА.Money.

Отже, позичальник погашає попереднє зобов’язання за рахунок коштів, виданих новим кредитором. Така процедура могла би розв’язати проблеми надмірного кредитного навантаження на клієнтів, що активно отримували кредити в фінансових компаніях під значні відсотки, а наразі не можуть їх обслуговувати.

Такі кредити рефінансування є в українських банках, проте вони не завжди вигідні позичальнику. Реальна річна відсоткова ставка за такими кредитами сягає від 13,99% до 65%. По суті, це відповідає ставкам готівкових кредитів на особисті потреби. При цьому банки вимагають надання довідки про доходи позичальника, прискіпливо ставляться до його фінансового стану.

Коли такий кредит рефінансування може стати в нагоді?

Коли у позичальника багато боргів перед різними кредиторами – він винен ряду фінансових компаній чи банків, в такому випадку кредит рефінансування дозволить йому об’єднати всі борги в одному місці і платити за одним зобов’язанням (закривши всі попередні).

Також, коли ставка кредиту рефінансування хоча б на кілька відсотків нижча від первинного зобов’язання.

За словами банкірів клієнти не надто переймаються пошуком процедур зручного погашення боргу через надмірну м’якість держави. Досі діє мораторій на стягнення майна за валютною іпотекою. На час карантину впроваджено заборону нарахування штрафних санкцій за споживчими кредитами населенню. Це все створює у споживачів ілюзію, що можна й не платити за кредитом.

У позичальників інша позиція: поки закон не встановить чітких правил реструктуризації проблемних боргів, кожен випадок – предмет індивідуальних домовленостей. А банки мають значно більше важелів тиску на позичальника і рідко погоджуються на покращення умов.

За словами юристів, на поступки банки активно йдуть лише коли позичальник відкриває справу про власне банкрутство. Власне, до цього фінустанови спонукає закон, адже сторонам дається 120 днів на погодження умов реструктуризації боргу. Якщо сторони не дійдуть згоди – суд визнає позичальника банкрутом, його майно буде продано (за винятком, якщо іпотечне житло є єдиним житлом позичальника), а всі його борги вважатимуться погашеними.

Проте, поки таких випадків успішного банкрутства фізосіб небагато. З моменту вступу в дію Кодексу з процедур банкрутства і до кінця 2020 року відкрито провадження про банкрутство за 180 справами і лише 29 з них уже завершилися.