Санкційний контур: ЄС «цементує» відмову від російської енергії та закручує гайки логістиці

Поточні події дедалі чіткіше демонструють: російська економіка входить у фазу системного виснаження, де санкції Заходу вже не є зовнішнім подразником, а перетворилися на базовий фактор внутрішньої нестабільності. Одразу кілька сигналів — від енергетики до транспорту й інфляційних очікувань — складаються в єдину картину деградації.

Найболючіший удар припадає на нафтову галузь, яка десятиліттями була фінансовим хребтом бюджету рф. Різке падіння цін на російську нафту та вимушений продаж із дисконтом майже 50% до світових котирувань змусили навіть найбільші компанії звертатися по допомогу до держави. Показовим є звернення «Лукойлу» — найбільшої приватної нафтової компанії країни — з вимогою змінити податкові правила та скоригувати демпферний механізм. Інструмент, який раніше компенсував втрати від внутрішніх цін, тепер працює проти компаній: лише за грудень галузь має заплатити до бюджету близько 13 млрд рублів.

Фінансові показники підтверджують глибину проблеми. Прибуток «Лукойлу» за перше півріччя 2025 року скоротився удвічі, а «Роснефть» за дев’ять місяців втратила дві третини прибутку. Фактично навіть флагмани російського енергосектору більше не виживають без прямої або прихованої бюджетної підтримки — і це на тлі того, що держава сама стикається з дефіцитом ресурсів.

Паралельно руйнується довіра бізнесу до макроекономічної політики кремля.

Опитування Центрального банку рф показало, що компанії закладають у свої бізнес-плани на 2026 рік інфляцію на рівні 9,3% — майже вдвічі вище за офіційний прогноз регулятора (4–5%). Це не просто розбіжність у цифрах, а симптом глибокої недовіри до здатності влади контролювати економічні процеси.

Високі інфляційні очікування автоматично переносяться в ціни, зарплати й інвестиційні рішення, розкручуючи самопідживлювану інфляційну спіраль. Російська економіка де-факто живе в режимі постійного очікування подорожчання, що підриває довгострокове планування та скорочує купівельну спроможність населення.

Окремий маркер деградації — технологічна та інфраструктурна вразливість. Масовий збій у системі бронювання Leonardo, яка після 2022 року позиціонувалася як «суверенна» заміна західним сервісам, фактично паралізував авіасполучення. «Аерофлот» був змушений скасувати майже всі рейси з ключових московських аеропортів протягом кількох годин, а проблеми зачепили й інші авіакомпанії, включно з білоруською «Белавіа». Leonardo забезпечує близько 80% бронювань у російській авіації, і це вже другий великий збій за останні роки. Інцидент показав, що відмова від західних технологій не призвела до «цифрового суверенітету», а лише створила критичні точки відмови, здатні миттєво зупиняти цілі галузі.

Не краща ситуація й у цивільному суднобудуванні. Уряд рф майже вдвічі скоротив програму будівництва торговельного флоту: замість запланованих обсягів у 2023–2028 роках буде передано лише 18 суховантажів класу «ріка — море». При цьому понад 23 млрд рублів планується витягнути з Фонду національного добробуту, який уже активно використовується для латання бюджетних дір і фінансування війни.

Фактичний провал програми у 2024 році, фінансовий колапс верфі «Красное Сормово» та перенесення строків на 2025–2028 роки свідчать не про тимчасові труднощі, а про системну нездатність галузі працювати без постійних дотацій.

На зовнішньому контурі ситуація для росії також стрімко погіршується. Рада Євросоюзу затвердила регламент про поетапну відмову від імпорту російського газу з жорсткими фінансовими санкціями за порушення. Повна заборона на постачання ЗПГ набуде чинності з початку 2027 року, а трубопровідного газу — з осені того ж року. Фактично москва втрачає навіть залишкові канали доступу до європейського ринку.

Єврокомісія паралельно готує законодавчі зміни щодо повної відмови від російської нафти до кінця 2027 року. Формально частка рф в імпорті нафти ЄС уже впала нижче 3%, але в Брюсселі відкрито називають навіть залишкові обсяги стратегічною вразливістю, від якої слід позбутися.

Додатковий тиск створює й ситуація з так званим «тіньовим флотом». Чотирнадцять європейських країн офіційно попередили, що танкери без належних документів і страхування можуть розглядатися як судна без громадянства. Це означає ризик затримань, заборон і фактичної блокади альтернативних схем експорту нафти, на які рф дедалі більше покладається.

У сукупності всі ці фактори свідчать: російська економіка переходить від режиму адаптації до режиму поступового виснаження. Санкції більше не є «тимчасовими незручностями» — вони системно підточують ключові галузі, фінанси, інфраструктуру й довіру бізнесу. І чим довше триває ця траєкторія, тим менш оборотними стають її наслідки.