Санкції змусили Росію розпродавати золото: резерви впали до мінімуму з 2022 року

Золоті резерви Росії на початку березня 2026 року скоротилися до найнижчого рівня з березня 2022 року, що фактично фіксує системне виснаження одного з ключових фінансових буферів країни. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Службу зовнішньої розвідки.

Йдеться не про разове коливання, а про чітку тенденцію: якщо на початку січня обсяг золота становив 2 326 тонн, то вже на початок березня — 2 311 тонн. Мінус 15 тонн за два місяці — це найнижчий показник із моменту початку повномасштабної війни.

Паралельно скорочуються і загальні резерви. У лютому їхній обсяг зменшився з 833,6 млрд до 809,3 млрд доларів. Втім, навіть ці цифри не відображають реальної ситуації: близько 300 млрд доларів залишаються замороженими через санкції та фактично недоступні для використання. За цих умов золото, частка якого сягає майже 47%, стає основним ліквідним інструментом Кремля.

Власне, саме це і змусило російську фінансову систему перейти до кроку, який раніше вважався неприйнятним. У листопаді 2025 року Центральний банк РФ вперше почав продавати золото на внутрішньому ринку — попри те, що роками дотримувався політики його накопичення. Відтоді продажі лише зростають.

Сформувався і специфічний механізм обходу санкцій: регулятор обмінює золото на юані, після чого комерційні банки, які перебувають під менш жорсткими обмеженнями, вивозять метал за кордон і продають його на зовнішніх ринках. Отриману виручку банки залишають собі для підтримки власної ліквідності. Така схема прямо вказує на те, що доступ до класичних резервних валют для Росії фактично закритий.

Причини цього процесу лежать на поверхні, але їхня сукупність створює критичний тиск.

1. По-перше, бюджетний дефіцит потребує постійного фінансування.
2. По-друге, санкції відрізали РФ від долара та євро як інструментів стабілізації.
3. По-третє, зростає потреба у юаневій ліквідності для валютних інтервенцій.

У цьому контексті особливо показовим є глобальний контраст: більшість центральних банків світу продовжують нарощувати золоті резерви як інструмент довгострокової фінансової стабільності. Росія ж, навпаки, змушена витрачати золото як короткостроковий ресурс.

Фактично відбувається зміна ролі золота в російській економіці: зі стратегічного активу воно перетворюється на інструмент оперативного «латання» фінансових дір. Паралельно посилюється залежність від юаня та китайської фінансової інфраструктури — залежність, яка об’єктивно зміщує баланс у відносинах Москви та Пекіна не на користь Росії.