Санкції та удари по інфраструктурі призвели до обвалу експорту, боргової кризи держкомпаній і розпродажу активів у рф

Санкційний тиск Заходу у поєднанні з українськими ударами по нафтово-газовій інфраструктурі формує для росії нові системні економічні втрати. Станом на сьогодні наслідки вже проявляються одночасно в енергетичному експорті, фінансах державних корпорацій і логістиці.

У грудні 2025 року українські безпілотники завдали чергового удару по експортній інфраструктурі рф, пошкодивши трубопровід на одному з терміналів порту Тамань в Азовському морі. Внаслідок атаки виникла пожежа, роботу об’єкта було порушено. Це вже третій удар по російських експортних маршрутах за місяць: раніше дрони атакували порт Темрюк і пошкодили танкер у Ростові-на-Дону.

Таманський півострів є ключовим вузлом російського нафтогазового комплексу, через який проходить перевалка нафтопродуктів і скрапленого газу. Лише за дев’ять місяців 2025 року вантажообіг оператора «Таманьнефтегаз» сягнув 4,73 млн тонн. Пошкодження цієї інфраструктури безпосередньо підриває здатність рф підтримувати стабільний морський експорт енергоносіїв.

Наслідки вже відображаються в статистиці. У листопаді було зафіксовано щонайменше 14 атак на нафтопереробні заводи — рекорд за весь час війни.

Морський експорт нафтопродуктів скоротився до 1,7 млн барелів на добу, що є мінімумом з лютого 2022 року. Експортні доходи впали до $10,97 млрд, найнижчого рівня за два з половиною роки.

Паралельно загострюється криза неплатежів державних компаній. У 2025 році обсяги прострочених виплат держкорпорацій приватному бізнесу зросли майже у 2,7 раза. Якщо торік підприємці подали близько 200 скарг на суму 1,5 млрд рублів, то цього року їх кількість зросла до 548, а загальна заборгованість — до 4,03 млрд рублів. Антимонопольний регулятор уже порушив понад 1,1 тис. адміністративних справ у сфері держзакупівель — більше, ніж за весь минулий рік.

Бізнес фіксує системні затримки платежів на один–три місяці, що фактично перетворює підрядників на безвідсоткових кредиторів держави. Найбільше страждають ІТ, телекомунікації, будівництво та промисловість.

Фінансові проблеми зачепили й ключові інфраструктурні монополії. Російська влада змусила Російські залізниці продати 62-поверхові «Московські вежі» у діловому центрі «Москва-Сіті», щоб частково закрити боргову діру. Компанія, яка налічує близько 700 тис. працівників, втратила фінансову маневреність на тлі падіння доходів і різкого зростання вартості обслуговування боргу через рекордно високі ставки. Ідею конвертації боргу в акції відхилили найбільші кредитори, зокрема ВТБ.

Символ амбіцій держмонополії перетворився на вимушений актив для розпродажу.

На нафтовому ринку ситуація погіршується ще швидше. У чотиритижневому періоді до 14 грудня росія постачала в середньому 3,61 млн барелів сирої нафти на добу. Лише за один тиждень морські поставки обвалилися на 1,24 млн барелів, що стало найбільшим падінням з лютого 2022 року. Середні ціни на російську нафту знижуються вже одинадцятий тиждень поспіль, а валова вартість морського експорту скоротилася до $1,09 млрд на тиждень — мінімуму з початку 2023 року. Частина танкерів фактично «зависає» в морі та зникає з систем відстеження, що свідчить про дедалі токсичнішу логістику та проблеми з покупцями.

Додаткові структурні ризики формуються і в газовому секторі. За даними Lloyd’s List Intelligence, росія не спромоглася створити повноцінний «тіньовий» флот для ЗПГ: перевалка з судна на судно залишається складною, а з 15 танкерів, задіяних у перевезеннях, 13 уже перебувають під санкціями. Європа поступово скорочує імпорт, змушуючи москву переорієнтовуватися на Азію, передусім Китай, ціною зростання витрат і залежності від обмеженого кола покупців.

На цьому тлі у США лунають заклики до ще жорсткіших дій. Сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем заявив, що у разі відмови кремля від мирного плану президента США Дональда Трампа тиск на росію має бути різко посилений — від 500-відсоткових мит для покупців російської нафти до затримання підсанкційних танкерів і передачі Україні далекобійних ракет Tomahawk. За його словами, якщо путін знову відкине дипломатію, «час переходити до сценарію максимального стримування».

У сукупності ці фактори свідчать: санкції, удари по інфраструктурі та фінансове виснаження дедалі глибше підривають здатність росії підтримувати експорт, фінансувати війну й утримувати власну економічну стабільність.