Нафтовий ринок під прицілом: що означає удар Трампа по Ірану для світової енергетики

Рішення президента США Дональда Трампа завдати ударів по Ірану створює безпрецедентні ризики для значної частини світових поставок нафти. Хоча ринки зараз закриті на вихідні, геополітичний шок вже змушує аналітиків готуватися до турбулентності. Про це повідомляє Bloomberg.

Ісламська Республіка видобуває близько 3,3 млн барелів на добу (3% світового видобутку), будучи четвертим за величиною виробником в ОПЕК. Проте стратегічне значення країни значно вище через її контроль над ключовими логістичними артеріями.

Головні «больові точки» для ринку нафти

1. Видобуток та активи Ірану

Попри багаторічні санкції, Іран наростив видобуток з менш ніж 2 млн барелів у 2020 році до сучасних 3,3 млн. Близько 90% іранського експорту йде до Китаю через мережу приватних нафтопереробних заводів.

НПЗ Абадан — найстаріший завод країни, що переробляє понад 500 000 барелів на добу.

Острів Харг — головний логістичний хаб у Перській затоці, через який проходить понад 2 млн барелів на добу. У суботу іранські ЗМІ повідомили про вибух на острові, проте офіційного підтвердження ураження саме нафтового терміналу поки немає. Напередодні удару Іран терміново заповнював танкери та виводив їх у море, намагаючись врятувати сировину від потенційної атаки.

2. Загроза Ормузькій протоці

Ормузька протока є «вузьким місцем» для світової енергетики: через неї проходить п’ята частина всієї світової нафти (включаючи поставки з Саудівської Аравії та Іраку), а також значні обсяги зрідженого газу з Катару.

Тегеран неодноразово загрожував повністю перекрити протоку. Хоча такий крок є екстремальним і ніколи не застосовувався, це може призвести до катастрофічного стрибка цін на нафту.

Альтернативи: Саудівська Аравія та ОАЕ мають трубопроводи, що оминають протоку, але їх потужності недостатньо, щоб компенсувати повну блокаду.

3. Регіональна ескалація та удари у відповідь

Іран має досвід атак на енергоактиви сусідів. У 2019 році Тегеран звинуватили в атаці на саудівський об’єкт Абкайк, що тимчасово зупинило 7% світового видобутку.
Аналітики вважають тривале перекриття протоки малоймовірним, проте Іран може застосувати:

• Глушіння GPS-сигналів танкерів (минулого року це вже спричинило зіткнення суден).
• Мінування морських шляхів.
• Атаки дронів на НПЗ у регіоні.

Залежність Китаю

Китай є найбільш вразливим до дестабілізації в протоці, оскільки є найбільшим покупцем нафти з Перської затоки. Тегерану доведеться балансувати між бажанням помститися США та ризиком роздратувати Пекін — свого головного економічного та дипломатичного союзника.

Нагадаємо

Під час конфлікту минулого року нафта марки Brent підскочила вище $80 за барель, але ціна швидко впала, коли з’ясувалося, що інфраструктура не пошкоджена. Проте з початку 2026 року ціни вже зросли на 19% саме через побоювання ударів США по Ірану.

«Аналіз історичних подій показує, що ціни на нафту зазвичай зростають на 4% у відповідь на кожне скорочення поставок на 1%», — зазначає Зіад Дауд, головний економіст Bloomberg.