Коли і за яких умов один із подружжя має право на утримання – пояснює Міністерство юстиції України

Матеріальна підтримка між чоловіком і дружиною — одна з ключових гарантій сімейного законодавства України. Сімейний кодекс визначає права й обов’язки подружжя щодо утримання, умови його надання, строки та способи отримання. Утримання може призначатися як у період шлюбу, так і після його розірвання.

Хто має право на утримання

Згідно зі статтею 75 Сімейного кодексу, кожен із подружжя зобов’язаний матеріально підтримувати іншого. Право на аліменти має той із подружжя, хто:

• є непрацездатним (досяг пенсійного віку або має інвалідність І–ІІІ групи);
• потребує матеріальної допомоги;
• за умови, що другий із подружжя спроможний її надавати.

Не має права на утримання той, хто негідно поводився у шлюбі або став непрацездатним унаслідок власного умисного кримінального правопорушення — якщо це встановлено судом. Навпаки, якщо непрацездатність настала через протиправні дії другого з подружжя — право на утримання зберігається.

Крім того, подружжя зобов’язане брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом партнера (стаття 90).

Право на утримання після розірвання шлюбу

Розірвання шлюбу не припиняє права на аліменти, якщо воно виникло під час спільного життя. Підстави для утримання після розлучення включають, зокрема:

• непрацездатність, що настала до розірвання або протягом року після нього;
• інвалідність, що виникла пізніше, якщо вона стала наслідком протиправних дій колишнього партнера;
• ситуацію, коли до пенсійного віку залишилося менше 5 років, а шлюб тривав щонайменше 10 років;
• випадки, коли через виховання дитини, ведення господарства чи догляд за членами сім’ї один із подружжя не зміг отримати освіту, працювати або зайняти посаду — тоді аліменти можуть виплачуватися навіть працездатній особі, але до трьох років після розірвання (стаття 76).

Як можна отримати утримання

За домовленістю. Подружжя може укласти нотариально посвідчений договір про матеріальне утримання, де визначити форму (грошова чи натуральна), строки й розмір виплат. У разі невиконання умов аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За рішенням суду. Аліменти зазвичай присуджують у грошовій формі, щомісячно. За позовом можна просити стягнення й за минулий час — але не більш як за один рік, якщо доведено ухилення платника. Розмір може визначатися у частці від доходу або у твердій сумі, і надалі коригуватися за зміни матеріального стану сторін (статті 77, 79, 80).

У разі переїзду платника в державу без договору правової допомоги — суми можуть стягуватися наперед.

Особливі випадки

Для вагітної дружини та матері дітей. Жінка має право на утримання під час вагітності та до 3 років після народження дитини, а у разі фізичних або психічних вад у дитини — до 6 років. Це право існує незалежно від її матеріального стану й зберігається навіть після розлучення (стаття 84).

Для чоловіка, з яким проживає дитина. Чоловік має аналогічне право на утримання від матері — також до 3 або 6 років, залежно від стану здоров’я дитини (стаття 86).

Якщо дитина має інвалідність та потребує постійного догляду. Той із батьків, хто проживає з дитиною й опікується нею, може отримувати утримання незалежно від працездатності та доходів, протягом усього часу догляду (стаття 88).

Коли право на утримання припиняється

Матеріальна підтримка припиняється, якщо:

• одержувач поновив працездатність;
• особа повторно одружилася;
• у спеціальних випадках, передбачених статтями 83, 85, 87, 89 Кодексу (стаття 82).

Після припинення права утримання незаконно отримані суми можуть бути повернуті — але не більш як за три роки.

Припинення права за договором

Подружжя або колишні партнери можуть укласти договір, за яким замість постійного утримання — одна сторона отримує нерухомість або одноразову виплату. Нерухомість набувається у власність після державної реєстрації, а кошти мають бути внесені на депозит нотаріуса до посвідчення договору (стаття 89).

Питання матеріального утримання — одне з найпоширеніших у сімейних спорах. Розуміння положень Кодексу допомагає подружжю визначити свої права й уникнути конфліктів, а у випадках спору — ефективно захищати інтереси в суді.