Юридичне свавілля VS українські реалії: чи може комітет кредиторів відсторонити арбітражного керуючого без пояснення причин?

Можливість комітету кредиторів змінити арбітражного керуючого за власним бажанням і незалежно від наявності підстав є новелою Кодексу України з процедур банкрутства. Однак судова практика першого року дії Кодексу демонструє, що в різних областях України цю можливість розуміють по-різному, аж до її заперечення. Позиція ж Верховного Суду щодо цього питання, найімовірніше, так ніколи й не буде почута — ухвала суду про відсторонення (чи відмову у відстороненні) арбітражного керуючого до Верховного Суду не оскаржується, – обурюється Богдан Шабаровський, «Василь Кісіль і Партнери, ЮФ».

Одним з недоліків обмеження кола питань, які можуть бути предметом перегляду Верховного Суду, є ризик формування апеляційними судами протилежної практики. Право комітету кредиторів відстороняти арбітражного керуючого незалежно від наявності підстав стало яскравим тому прикладом. Апеляційні господарські суди є судами останньої інстанції у цій категорії справ, і вони формують цілковито протилежну практику.

Позиція “за”

У ч. 4 ст. 28 Кодексу міститься, здавалося б, досить чітка норма: «Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень».

Найпростіше розуміти цю норму так, що комітет кредиторів може відсторонити арбітражного керуючого, коли йому заманеться, і просто тому, що йому так захотілося. Приблизно так норму це й розуміють у 4 з 6 апеляційних господарських судах: Північно-Західному (Рівне), Південно-Західному (Одеса), Центральному (Дніпро) та Східному (Харків).

Східний апеляційний господарський суд (Харків) у постанові від 06.04.2020 р. у справі №922/3369/19 зазначає: «Отже, за змістом зазначеної норми закону, усунення арбітражного керуючого за клопотанням комітету кредиторів не вимагає доведення заявником наявності підстав для такого відсторонення, дослідженню підлягає лише дійсність волевиявлення кредиторів та його належне оформлення».

Південно-Західний апеляційний господарський суд (Одеса) у постанові від 01.07.2020 р. у справі №916/1105/16 вказує: «…законодавець не визначає обов’язку комітету кредиторів мотивувати своє рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого та наведення підстав, які передували прийняттю такого рішення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що за ступенем визначеності варіантів поведінки комітету кредиторів при вирішенні питання про відсторонення арбітражного керуючого абз. 3 ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства є абсолютно визначеною нормою права, тобто нормою, яка з вичерпною конкретикою і повнотою встановлює умови своєї дії, права та обов`язків адресатів. Зміст цієї норми не дозволяє іншого її тлумачення».

Позиція “проти”

Зовсім інший підхід демонструють Західний апеляційний господарський суд (Львів) та Північний апеляційний господарський суд (Київ).

Скажімо, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 29.09.2020 р. у справі №914/2618/16 пише: «У разі подачі комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого задоволення такого клопотання є правом, а не обов`язком суду. Таке прохання не може бути безумовною підставою для відсторонення арбітражного керуючого. Суд повинен з’ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого. Порушення вказаного принципу може призвести до процесуальних зловживань з боку комітету кредиторів з метою зміни кожного арбітражного керуючого, якого призначатиме суд відповідно до процедури, встановленої КзПБ, що, у свою чергу, негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому. В апеляційній скарзі АТ «Укрексімбанк» не навів належних та достатніх доказів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим М. П. Струцем обов’язків ліквідатора боржника, крім особистої неприязні до нього».

Отже, можливість відсторонення арбітражного керуючого за рішенням комітету кредиторів без пояснення (доведення) причин значною мірою (принаймні, поки що) залежить від географії. Якщо місцем реєстрації боржника є Київ, Київська, Сумська, Чернігівська, Черкаська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька та Закарпатська області, ця можливість заперечується судами, а в інших регіонах суди таку можливість підтримують.

Питання щодо процедури

Північно-Західний апеляційний господарський суд (Рівне) зазначає, що «за умовами ч. 11 ст. 48 КУзПБ засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 48 КУзПБ, збори скликаються арбітражним керуючим та є повноважними за умови присутності кредиторів, які мають не менше, ніж дві третини голосів. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) (ч. 9 ст. 48)».

Тобто рішення комітету кредиторів має бути підтримане більшістю голосів кредиторів, присутніх на засідання, а не більшістю голосів загалом. Формально на засіданні комітету кредиторів може бути присутній і один кредитор, як це було в одній зі справ в Одесі.

Разом з тим, усі кредитори мають бути повідомлені про час та місце проведення засідання комітету кредиторів та про питання порядку денногоУ іншому разі рішення комітету не може бути підставою для відсторонення арбітражного керуючого (постанова Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 р. у справі №914/2618/16).

Чи може комітет кредиторів звернутися до суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого, але при цьому не запропонувати кандидатуру іншого арбітражного керуючого?

Західний апеляційний господарський суд (Львів) з цього приводу вважає так: «У силу зазначених положень п. 4 ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, клопотання комітету кредиторів про припинення повноважень арбітражного керуючого має одночасно містити прохання про призначення іншого арбітражного керуючого. Інакше кажучи, відсторонення та припинення повноважень одного арбітражного керуючого і призначення іншого є одномоментною дією».

Однак інші апеляційні господарські суди дотримуються іншого підходу. Так, Східний апеляційний господарський суд (Харків) задовольнив клопотання комітету кредиторів про відсторонення ліквідатора, але через відсутність кандидатури нового ліквідатора зобов’язав ліквідатора виконувати повноваження до призначення нового. Центральний апеляційний господарський суд (Дніпро) в подібній ситуації підтвердив правомірність призначення ліквідатора за допомогою так званої «рулетки» (автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого). Такого ж висновку дійшов і Північно-Західний апеляційний господарський суд (Рівне).

Висновки та рекомендації

Якщо кредитора у справі про банкрутство з тих чи інших причин не влаштовує діяльність арбітражного керуючого (навіть якщо до нього, як пишуть судді у Львові, «особиста неприязнь»), і у кредитора є однодумці в комітеті кредиторів чи він самостійно має більшість голосів, він може скористатися своїм правом відсторонити арбітражного керуючого рішенням комітету. Позиція суддів у Києві та Львові, які вважають, що це клопотання треба належно обґрунтувати, є спірною.

При цьому слід подбати про належне повідомлення інших кредиторів про скликання комітету кредиторів, уповноважити рішенням комітету конкретного кредитора на подання клопотання від імені комітету кредиторів, погодити рішенням комітету кредиторів кандидатуру нового арбітражного керуючого та отримати від нього заяву, яка відповідатиме вимогам Кодексу.