Які юридичні помилки коштують фермерам грошей, землі і бізнесу

Більшість фермерських господарств гинуть не через посуху і не через падіння ринкових цін. Вони гинуть через неправильно складений договір, усну домовленість замість підпису, техніку, оформлену на фізичну особу замість юридичної, і через сімейні конфлікти, які ніхто не передбачав і не врегулював заздалегідь. Саме про це — відверто, з прикладами реальних судових справ — розповіла юрист і спеціаліст з корпоративного права Марина Петрик на вебінарі Всеукраїнського конгресу фермерів.

Марина Петрик пояснила, що суд у господарських спорах між юридичними особами бере до уваги лише одне: документи. Не слова, не рукостискання, не свідків, не переписку у месенджерах без електронного підпису. Тільки документи.

Це і є відправна точка для розуміння того, чому юридична грамотність для фермера — не розкіш і не формальність, а пряма фінансова необхідність.

Як втрачають гроші: дві головні причини

За словами Петрик, аналіз судової практики показує, що фермерські господарства зазнають фінансових втрат у двох принципово різних ситуаціях. Перша — продукцію продали, а грошей не отримали. Друга — внутрішні сімейні конфлікти, які руйнують бізнес зсередини.

Обидві ситуації об’єднує одне: їх можна було запобігти на етапі юридичного оформлення. Але ніхто не оформляв, бо «і так все ясно», «ми свої люди» або «договір же є, хоч і такий».

П’ять схем, якими у вас не платять

Петрик детально зупиняється на найпоширеніших шахрайських схемах, з якими фермери стикаються при продажу продукції.

✅Схема перша: товар забрали, але не заплатили. Класична ситуація. Зерно поставили, накладні підписали, а далі покупець починає затягувати оплату. Через кілька місяців компанія-покупець змінює директора і заявляє в суді, що акти приймання-передачі підписувала «неуповноважена особа». Звучить абсурдно, але саме так це і працює — якщо в договорі не прописано, хто конкретно уповноважений підписувати документи від імені покупця.

У реальній справі, яку наводить Петрик, фермер поставив зерно на суму понад три мільйони гривень. Покупець застосував саме цю схему. Але оскільки у фермера договір був складений грамотно, суд ухвалив рішення на його користь — з виплатою не лише основного боргу, а й штрафних санкцій, пені та трьох відсотків річних за весь період прострочення.

✅ Схема друга: плаваюча ціна. Якщо в договорі не зафіксована конкретна ціна або чітка формула її розрахунку, а записано щось на кшталт «ціна визначається сторонами на момент поставки», це пряма дорога до суду без гарантованого результату. Петрик наводить справу, де саме через таке формулювання суд не зміг захистити права постачальника: сторони не дійшли згоди щодо суми, кожна наполягала на своєму, а договір не давав підстав для однозначного рішення.

✅ Схема третя: списання за якістю. Покупець заявляє, що отриманий товар має нижчу якість, ніж домовлялись, і на цій підставі намагається або не платити взагалі, або суттєво занизити суму. Захист простий: якщо ціна і якість чітко прописані в договорі, а покупець не проводив офіційної експертизи зразків силами сертифікованого фахівця — його слова в суді нічого не варті.

✅ Схема четверта: форс-мажор. В умовах воєнного стану це стало масовим явищем. Покупець посилається на обставини непереборної сили і відмовляється платити. Захист — чітко прописані в договорі умови, за яких форс-мажор звільняє від відповідальності, і порядок його підтвердження. Якщо цього в договорі немає, будь-яке посилання на форс-мажор може виявитися успішним аргументом для несплати.

✅ Схема п’ята: підпис неуповноваженої особи. Контрагент стверджує, що договір підписала людина, яка не мала на це права, і вимагає визнати його недійсним. Це одна з найефективніших схем, якщо в договорі не зазначено перелік осіб, уповноважених представляти компанію при підписанні документів.

Шість умов договору, які рятують бізнес

Петрик чітко формулює, що має бути в кожному договорі поставки, щоб він реально захищав, а не лише створював ілюзію захисту.

По-перше, предмет і якість. Конкретна назва товару, кількість, сорт, вимоги до якості і порядок приймання-передачі.

По-друге, ціна і формула — фіксована ставка за одиницю продукції або чітка формула розрахунку, прив’язана до конкретного показника. Ніяких «домовляємось на місці».

По-третє, терміни оплати — конкретні, у банківських днях після факту поставки. По-четверте, відповідальність покупця: штрафні санкції і неустойка за прострочення. По-п’яте, форс-мажор: чіткий перелік обставин, порядок їх підтвердження і наслідки для зобов’язань сторін. По-шосте, гарантії оплати: аванс, порука, банківська гарантія або інші форми забезпечення.

Важливий і практичний момент: перед підписанням договору варто перевірити контрагента. Чи немає в нього відкритих судових справ, арештів на рахунках, боргів перед іншими постачальниками. Все це можна перевірити самостійно або за допомогою юриста через відкриті реєстри.

Якщо вже не платять: алгоритм дій

Якщо оплата все ж не надходить, Петрик рекомендує чіткий алгоритм. Перший крок — письмова претензія. Це офіційне повідомлення про порушення з вимогою погасити борг і сплатити штрафні санкції. Воно фіксує факт того, що постачальник вжив усіх заходів для отримання коштів.

Паралельно — фіксація документів. Усі товарно-транспортні накладні мають бути підписані обома сторонами. Якщо покупець заявляє, що підписувала «не та особа» — це закривається договором, де чітко прописано перелік уповноважених осіб.

Якщо претензія не дає результату — позов до суду. І одночасно — клопотання про арешт рахунків відповідача. Це критично важливо: якщо не зробити це одразу, до моменту ухвалення рішення контрагент може вивести всі кошти, і рішення суду буде нічим підкріпити.

Окремо Петрик застерігає щодо електронної переписки. В одній зі справ усі домовленості між міжнародними контрагентами фіксувались у месенджерах — без електронних підписів. У результаті реквізити для оплати були підмінені, кошти пішли не туди, і жодна зі сторін не змогла захистити свої права, бо не було жодного офіційно підписаного документа. Вирішення — вести журнал переписки з роздрукованими скринами, датами і підписом уповноваженої особи.

Сімейні ризики: найбільша сліпа зона фермерського бізнесу

Друга велика тема вебінару — внутрішні конфлікти. Більшість фермерських господарств створені в межах однієї сім’ї, і саме це робить їх вразливими до ризиків, про які ніхто не думає в момент заснування.

Типова картина: земля оформлена на одного члена сім’ї, техніка — на іншого, а саме господарство як юридична особа зареєстровано на третього. Поки всі працюють злагоджено — все добре. Але варто виникнути конфлікту між батьками і дітьми, розлученню подружжя або смерті голови господарства, як виявляється, що поділити нічого і нікому — бо нічого не оформлено юридично.

Розлучення — особливо серйозний ризик. Земля, техніка і кошти, придбані в шлюбі, можуть бути визнані спільно нажитим майном подружжя і підлягати поділу. Якщо вони оформлені на фізичну особу, а не на юридичну — вони не захищені в межах господарства.

Петрик пояснює цей момент на простому прикладі: якщо комбайн записаний не на фермерське господарство як юридичну особу, а на фізичну особу — засновника, то при будь-якому конфлікті цей комбайн є особистою власністю цієї людини, а не активом бізнесу. Відповідно, інші члени господарства не мають на нього жодних прав через судовий механізм юридичної особи.

Що захищає від сімейних ризиків

Набір інструментів для захисту від внутрішніх конфліктів існує і є цілком доступним.

Продуманий статут із чіткою регламентацією прав та обов’язків кожного члена, порядку прийняття рішень і розподілу прибутку — це основа. Завчасно складений заповіт і визначений наступник управління виключають ситуацію, коли після смерті голови господарства спадкоємці роками не можуть домовитися між собою, поки бізнес простоює.

Усе майно, що використовується в господарській діяльності, має бути оформлене на юридичну особу, а не на фізичних осіб. Регулярний аудит юридичних документів — не рідше ніж раз на рік — дозволяє вчасно виявляти прогалини і усувати їх до того, як вони перетворяться на судові справи.

Марина Петрик завершила вебінар тезою, яку варто зафіксувати кожному фермеру: захищати бізнес треба тоді, коли все добре, а не тоді, коли вже горить. Правильно оформлені документи — це не бюрократія і не недовіра до партнерів чи родичів. Це єдина реальна гарантія того, що роки праці не можна буде відібрати через одну погану фразу в договорі або через відсутність підпису на накладній.