Франція планує забезпечувати військові бази електроенергією за допомогою ядерних мікрореакторів

Французька армія вивчає використання ядерної енергетики у військових операціях

Командування майбутніх бойових дій сухопутних військ Франції (Commandement du combat futur, CCF) представило документ Déclinaison capacitaire d’Action Aéroterrestre Future (DCF), який визначає технологічні пріоритети розвитку армії на перспективу до 2040 року.

Серед перспективних напрямів — дослідження можливості застосування компактних ядерних реакторів для забезпечення електроенергією військових об’єктів.

Про це повідомило французьке спеціалізоване видання Opex360, на яке посилаються українські портали «Мілітарний» та Mind.

Передбачається, що такі установки можуть використовуватися на об’єктах із високим рівнем енергоспоживання, для яких перебої з електропостачанням становлять особливу небезпеку.

Йдеться насамперед про командні пункти першого та другого рівнів, логістичні бази корпусного й дивізійного рівня, а також польові медичні заклади.

У французькому військовому плануванні ядерні мікрореактори розглядаються як один із потенційних способів забезпечення енергетичної автономності під час тривалих операцій.

Водночас про початок серійного виробництва або фактичне розгортання таких установок наразі не повідомляється. Ініціатива перебуває на стадії дослідження можливостей застосування відповідної технології.

Чому військовим базам потрібні автономні джерела електроенергії

Енергетичні потреби сучасних збройних сил постійно зростають через використання дедалі більшої кількості електронних систем та високотехнологічного обладнання.

Значні обсяги електроенергії необхідні для роботи засобів зв’язку, радіолокаційних комплексів, систем радіоелектронної боротьби, безпілотників, роботизованих платформ та автоматизованих систем управління.

Додаткове навантаження створюють логістичні центри, ремонтні підрозділи, медичне обладнання та інфраструктура військових баз.

Наразі значна частина таких об’єктів залежить від зовнішніх електромереж або дизельних генераторів, які потребують регулярного постачання пального.

У бойових умовах обидва варіанти мають суттєві обмеження.

Цивільні енергомережі можуть зазнавати пошкоджень унаслідок ударів, тоді як маршрути доставки пального залишаються вразливими до атак противника.

Крім того, необхідність постійного забезпечення генераторів паливом збільшує навантаження на військову логістику та потребує додаткових транспортних ресурсів.

Для командних пунктів і польових шпиталів перебої з електроенергією можуть безпосередньо впливати на виконання критично важливих завдань.

Саме тому французькі військові шукають рішення, які дозволять зменшити залежність від зовнішньої енергетичної інфраструктури.

Ядерні мікрореактори можуть працювати без постійного підвезення пального

Одним із головних аргументів на користь компактних ядерних установок є можливість тривалого виробництва електроенергії без регулярного постачання традиційного пального.

На відміну від дизельних генераторів, які потребують постійного поповнення запасів пального, ядерний реактор використовує паливо з високою енергетичною щільністю.

Це потенційно дозволяє забезпечувати стабільне електропостачання протягом тривалого часу та скорочувати кількість логістичних операцій.

Французька концепція передбачає дослідження можливості розміщення таких реакторів у контейнерних установках.

Подібний формат може спростити транспортування обладнання та його інтеграцію у військову інфраструктуру.

Однак контейнерне виконання саме по собі не означає, що реактор можна буде швидко переміщувати або запускати в будь-якому місці.

Для практичного застосування ядерних установок необхідно вирішити питання радіаційної безпеки, фізичного захисту, охолодження, технічного обслуговування та поводження з ядерним паливом.

Особливе значення матиме захист обладнання від бойових пошкоджень.

Наразі французькі військові не оприлюднили конкретних характеристик перспективної установки, зокрема її потужності, габаритів, строків автономної роботи та вимог до розгортання.

Франція визначила три напрями розвитку військової енергетики

Ядерні мікрореактори є лише частиною ширшої концепції модернізації енергетичного забезпечення французької армії.

Документ DCF передбачає розвиток трьох взаємопов’язаних технологічних напрямів.

Перший стосується компактних акумуляторів із високою щільністю енергії, які можуть використовуватися окремими військовослужбовцями, безпілотними системами та роботизованими комплексами.

Такі джерела живлення мають забезпечувати тривалішу автономну роботу обладнання без суттєвого збільшення його маси.

Другий напрям передбачає гібридизацію та електрифікацію військової техніки.

Використання електричних компонентів у силових установках бронемашин може забезпечити додаткову потужність для бортового обладнання, зменшити споживання пального в окремих режимах роботи та потенційно знизити акустичну й теплову помітність техніки.

Третім напрямом є дослідження контейнерних ядерних реакторів, орієнтованих на забезпечення великих військових об’єктів.

Таким чином, французька армія розглядає енергетичну автономність на різних рівнях — від окремого військовослужбовця до командних пунктів і великих логістичних баз.

США вже готують розміщення ядерних мікрореакторів на військових базах

Французька ініціатива розвивається на тлі аналогічних проєктів у Сполучених Штатах.

У серпні 2026 року американська армія оголосила про відбір п’яти компаній для розроблення ядерних мікрореакторів, які планують розмістити на п’яти військових базах.

Програма отримала назву Janus.

На її реалізацію передбачено фінансування обсягом до $2,2 млрд.

Згідно з оголошеними планами, перший реактор мають ввести в експлуатацію до вересня 2028 року.

Американські військові розглядають такі установки як спосіб забезпечення стабільного електропостачання критично важливих об’єктів незалежно від стану зовнішніх мереж.

Ініціатива також спрямована на підвищення стійкості військової інфраструктури до аварій, перебоїв у постачанні електроенергії та інших загроз.

Водночас заявлені строки залишаються плановими, а фактичне розгортання реакторів залежатиме від результатів розроблення, випробувань та виконання вимог безпеки.

Які виклики стоять перед військовими ядерними реакторами

Попри потенційні переваги, використання ядерних установок на військових об’єктах пов’язане з низкою технічних та організаційних труднощів.

Передусім ідеться про забезпечення безпечної експлуатації реакторів у середовищі, де існує ризик ракетних, артилерійських або безпілотних атак.

Крім того, необхідно розробити ефективні системи фізичного захисту ядерного матеріалу, контролю технічного стану обладнання та реагування на аварійні ситуації.

Окремим питанням є підготовка спеціалізованого персоналу, здатного обслуговувати реактори в умовах військової інфраструктури.

Також потрібно враховувати витрати на транспортування, встановлення, охорону та подальше виведення установок з експлуатації.

Тому економічна ефективність таких рішень залежатиме не лише від вартості виробленої електроенергії, а й від загальних витрат протягом життєвого циклу реактора.

Водночас для військових важливим критерієм є не тільки ціна електроенергії, а й можливість гарантовано забезпечувати роботу об’єктів у кризових ситуаціях.

Енергетична автономність стає частиною військового планування

Плани Франції та США демонструють зростання уваги до енергетичної стійкості військової інфраструктури.

З розвитком безпілотних систем, радіоелектронної боротьби та автоматизованих засобів управління потреба збройних сил в електроенергії продовжує збільшуватися.

Водночас досвід сучасних воєн засвідчує вразливість централізованих електромереж і логістичних маршрутів.

За таких умов автономні джерела живлення розглядаються як один із засобів підтримання безперервної роботи командування, зв’язку, медичних і логістичних підрозділів.

Французька армія поки лише досліджує можливість застосування ядерних мікрореакторів, тоді як США вже визначили окрему програму їхнього розроблення та розгортання.

Результати цих ініціатив можуть вплинути на подальші підходи до енергетичного забезпечення військових об’єктів, однак практичне використання технології залежатиме від її безпечності, надійності та економічної доцільності.