Чи злякає Трамп Путіна: що таке вторинні санкції

У заяві про постачання Україні зброї президент Трамп також сказав, що “незадоволений” Росією і пригрозив запровадити 100% мита, якщо за 50 днів Кремль не погодиться на мирне врегулювання.

Досі запроваджені західними союзниками санкції проти Росії хоч і мали негативний вплив на її економіку, але не змогли зламати її так, щоб вона не могла фінансувати агресію проти України. Але цього разу йдеться не про прямі, а про вторинні санкції, які походитимуть виключно від США і впливатимуть на Росію через інші країни. Якщо, звичайно, Трамп виконає свою погрозу. Як це діятиме, частково розповів Генсек НАТО Марк Рютте одразу після зустрічі з Трампом у Білому домі.

За словами Рютте, тепер Китай, Індія та Бразилія, які торгують з Росією, мають зателефонувати Путіну із закликом припинити вогонь в Україні, якщо хочуть уникнути вторинних санкцій, тобто таких, які запроваджуються не проти самої Росії, а проти країн, які із нею торгують.

В інтерв’ю Fox News Генсек НАТО заявив: “Сьогодні, якщо ви в Пекіні, Делі або Бразилії та знаєте, що це до вас прийде, ви можете зателефонувати Володимиру Володимировичу Путіну та сказати: “Гей, друже, ми все ще купуємо у тебе товари, але ти маєш серйозно ставитися до цих переговорів щодо припинення вогню чи мирної угоди, інакше ми постраждаємо від вторинних санкцій”.

На відміну від Росії, обсяги торгівлі якої із США є мізерними та не перевищують 3 млрд доларів, її партнерам по БРІКС – Китаю, Індії та Бразилії – є що втрачати. А відтак, 100% мита на їхні товари з боку США є вагомою причиною відмовитися від торгівлі з Росією.

Яка користь від кусючих тарифів?

Пропозиції запровадити вторинні санкції проти Росії лунають у США вже досить давно.

1 квітня видання The Washington Times повідомило, що до Сенату США внесли законопроєкт про нові санкційні заходи проти Росії. Він передбачає запровадження 500% тарифу на імпорт товарів із країн, які продовжують закуповувати російську нафту та іншу сировину. Один із авторів законопроєкту, республіканець сенатор Ліндсі Грем заявив, що Китай, Індія та Бразилія купують нафту та нафтопродукти у Росії, допомагаючи підтримувати її військову машину.

Проте досі, попри явну симпатію Трампа до тарифного інструменту, його адміністрація блокувала цей законопроєкт, намагаючись зосередитися на миротворчих ініціативах президента США. Що буде із законопроєктом після того, як президент Трамп, як виглядає, різко змінив свою риторику щодо Росії та Путіна, наразі не ясно. Але, як відзначають навіть прихильні до нинішньої адміністрації коментатори Fox News, президент Трамп розчарувався у російському лідерові, який раніше відмовився погодитися на 30-денне безумовне припинення вогню.

“Якщо ми не досягнемо угоди протягом 50 днів, саме це ми й зробимо – вторинні тарифи, і вони кусаються. І я сподіваюся, що ми не дійдемо до того моменту, коли це станеться, але я чую стільки розмов. Все це розмови. Все це розмови, а потім ракети летять по Києву та вбивають 60 людей. Це має припинитися”, — заявив Трамп 14 липня в Овальному кабінеті.

Чому вторинні санкції важливі?

Доходи від продажу нафти формують до третини російського ВВП, і їх вважають головним джерелом фінансування війни. Продаж газу (від якого фактично відмовилася Європа, найбагатший клієнт Росії), а також інших копалин також є важливими, але приносять менше коштів, ніж експорт нафти.

З ним західні партнери України намагалися боротися через так звані “прайс-кепи”, тобто обмеження ціни рівнем, вище якого імпорт російської нафти заборонений. Це дало певний результат у Європі, але російські державні нафтові компанії переорієнтувалися на інші, менш преміальні ринки, використовуючи для транспортування нафти так званий тіньовий флот. Передусім, йдеться про Індію та Китай, від яких Росія й надалі отримує мільярди за паливо.

Чому не все так однозначно?

Західні оглядачі, коментуючи можливий ефект від вторинних санкцій проти Росії, звертають увагу на кілька моментів, де щось може піти не так.

По-перше, сам президент Трамп та його адміністрація неодноразово демонстрували різкі зміни у своїх планах та політиці, тому передбачити, чи не зміняться вони за ті 50 днів, як Трамп дав Путіну, неможливо. До того ж дехто з оглядачів в Америці навіть вважає, що тарифна погроза Трампа Росії та її торговельним партнерам є швидше інструментом примусу до переговорів, а не реальними намірами. Власне, як і заявлені наміри надати Україні більше ракет можуть означати просто бажання продати більше американської зброї та нарешті змусити європейців платити свою частку внеску.

З іншого боку, якщо ж цього разу президент Трамп говорив серйозно, вторинні санкції, особливо нафтові, обов’язково вплинуть на загальносвітові ціни на нафту, – обмеження чи вибуття такого гравця як Росія з нафтового ринку не може минутися без наслідків. Питання лише в тому, якими вони будуть.

І, нарешті, останнє, але чи не найважливіше: чи зможуть вторинні санкції привести до колапсу російської економіки та її нездатності фінансувати подальшу війну в Україні?

Поки що попри те, що Росія стала найбільш підсанкційною країною світу, її економіка продовжує рости, – минулого року російський ВВП зріс на 4,3% проти 2,8% у тих таки США. Втім, за своїми обсягами вона є значно меншою, ніж у західних партнерів України, і про це також дедалі більше говорять як західні оглядачі, так і політики. Розігріта воєнними видатками за перші три роки повномасштабної війни, нині економіка Росії вже демонструє й ознаки системної кризи із високою інфляцією, дефіцитом певних товарів та браком робочої сили. Навіть міністр економіки Росії нещодавно попередив, що країна опинилася на межі рецесії після періоду “перегріву”. А деякі експерти навіть висловлюють побоювання, що російська економіка прямує до краху. Втім, в реальності може йтися про точкові банкрутства та дефолти, які навряд чи сягнуть масштабів тих криз, які вже переживала Росія в минулому.

Але інші згадують відомий жарт про те, що свого часу радянська економіка нагадувала автівку із двома педалями – газу та нафти. І коли обидві відмовили – після падіння цін на енергоносії на початку 1980-х – СРСР розпався.

Джерело