Банкрутство фізичних осіб: деякі проблеми правового регулювання процедури

Із ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) в Україні запрацював інститут банкрутства фізичних осіб. Його поява викликала великий резонанс у правовій спільноті. Багато хто чекав, що після вступу КУзПБ в силу господарські суди ледь не щодня будуть отримувати нові заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. І ось минуло більше року, як запрацював КУзПБ, а інститут банкрутства фізичних осіб не користується тим попитом, який очікували. Чому ж так сталося і замість того, щоб розпочати своє фінансове життя з «чистого аркушу», боржники – фізичні особи і надалі шукають способи ухилення від сплати боргів?

Так, відповідно до положень КУзПБ боржнику слід скласти заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та підготувати відповідні додатки до неї.

Що стосується самої заяви, то КУзПБ ніби дуже просто описує вимоги до неї, виклавши їх всього у чотирьох пунктах ч. 2 ст. 116:

1. Найменування господарського суду, до якого подається заява.
2. Ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв’язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності).
3. Виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
4. Перелік додатків.

Що стосується додатків до заяви. Їх перелік наведено у ч. 3 ст. 116 КУзПБ. Але у пункті 14 цієї частини вказано «інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу». А які це саме документи – визначати боржнику і господарському суду, який вирішуватиме питання про прийняття такої заяви до розгляду. Непоодинокими є випадки залишення заяв про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху саме на тій підставі, що немає цих «інших» документів. Деякі суди залишають заяви без руху на підставі відсутності в них підтвердження заявника щодо неподання іншого позову (позовів) до цього самого боржника з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено для позовних заяв в Господарському процесуальному кодексі України, хоча цього і не вимагає спеціальний акт – КУзПБ. Також і надалі зустрічаються випадки, коли суди вимагають від боржників доказів сплати судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, хоча Закон України «Про судовий збір» цього і не передбачає.

Точніше, трьох декларацій за три роки, що передували зверненню до суду. У цих деклараціях повинна бути наведена детальна інформація щодо всіх членів сім’ї боржника, до яких КУзПБ відносить:

• осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації);
• їхніх дітей, у тому числі повнолітніх;
• батьків;
• осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника;
• інших осіб, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Але механізму, який би дозволив господарському суду чи арбітражному керуючому перевірити інформацію щодо точного кола членів сім’ї боржника, на жаль, КУзПБ не пропонує. Наприклад, як виявити той факт, що боржник приховав інформацію про наявність осіб, з якими він спільно проживає, або навіть повнолітніх дітей?

Також у декларації боржника слід вказати інформацію про всі відкриті рахунки та кошти на цих рахунках як самого боржника, так і всіх членів його сім’ї.

Але якщо член сім’ї не бажає розкривати таку інформацію, то проблематичним буде для арбітражного керуючого або господарського суду таку інформацію отримати, оскільки відповідно до чинного законодавства арбітражний керуючий за рішенням господарського суду може отримати інформацію, яка становить банківську таємницю, але тільки щодо боржника, не щодо членів його сім’ї.

Вказані питання – це лише частина проблем, з якими зіштовхуються боржники, їхні адвокати, арбітражні керуючі та судді під час застосування відповідних норм КУзПБ. На жаль, практика застосування КУзПБ виявила цілий ряд колізій та прогалин у правовому регулюванні банкрутства фізичних осіб, які зазвичай прийнято усувати практикою Верховного Суду. Але через порівняно невелику кількість подібних справ по всій Україні, до Верховного Суду доходить відносно небагато справ про банкрутство фізичних осіб. Як наслідок – судам доводиться керуватися власним баченням вирішення колізійних питань, або практикою відповідного апеляційного суду, у межах юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції. А практика апеляційних господарських судів різних округів також може відрізнятися.

У зв’язку з наведеним, актуальною видається необхідність проведення міжрегіональних обговорень, форумів, семінарів, круглих столів тощо з метою обміну досвідом у питаннях практики застосування процедур банкрутства до фізичних осіб між суддями, арбітражними керуючими та адвокатами різних регіонів. Таке спілкування допоможе досягти одразу декількох цілей: обмінятися думками та досвідом з колегами з інших регіонів та разом прийти до «спільних знаменників» у вирішенні колізійних питань, що виникають під час провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.

Так, одним із таких заходів стало експертне обговорення на тему «Банкрутство фізичних осіб: актуальні проблеми практики застосування та шляхи їх вирішення», проведене Проєктом ЄС «Право-Justice» 22 березня 2021 року за участі представників Регіональних рад з питань реформи правосуддя (РРРП), Верховної Ради і Міністерства юстиції України. Даний захід дав змогу обмінятися досвідом щодо застосування процедур банкрутства до фізичних осіб між суддями, арбітражними керуючими та адвокатами із різних регіонів та разом окреслити можливі шляхи удосконалення законодавства про банкрутство у цій частині. Також учасники заходу наголосили на зарегульованості питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Таким чином, обговорюючи проблеми банкрутства фізичних осіб, експерти сходяться на думці про необхідність чіткої регламентації вимог до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Це дозволить уникнути неоднозначного тлумачення правових норм щодо вимог до даної заяви і, як наслідок, спростить механізм відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

На нашу думку, перелік вимог до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має бути формалізованим та чітко визначеним подібно до вимог, що пред’являються до позовної заяви відповідно до Господарського процесуального кодексу України. На розвиток даної тези, зазначимо, що всі додаткові документи, які можуть знадобитися у процесі розгляду справи, повинен збирати вже арбітражний керуючий.

Автор: Ірина Бутирська, координатор Чернівецької РРРП Проєкту ЄС «Право-Justice»