Банківські кредити у зоні збройного конфлікту: юридичні нюанси

Нерідко трапляються ситуації, колилюдина брала кредит ще в українському банку, але тепер на території ОРДЛО їй дзвонять колектори і вимагають його повернути. Чи віддавати такий борг, адже українських банків на території зараз немає? Чи можуть у подальшому виникнути проблеми на кордоні через непогашені борги? На запитання відповідає заступником директора Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олександр Акіншин.

В ситуації, що склалась, необхідно по-перше з’ясувати, чи є особи, які звернулись до боржника (колектори) з вимогою виконання зобов’язання, представниками банку з яким було укладено кредитний договір, або чи мають право такі особи (якщо вони не є представниками банку) право вимоги за кредитним договором, укладеним з банком до початку АТО/ООС.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов’язку боржника третьою особою.

Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Таким чином, у разі зміни кредитора боржник має право вимагати докази переходу права вимоги за кредитним зобов’язанням до нового кредитора.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Отже, у разі коли між особою та банком було належним чином укладено кредитний договір обов’язок його виконати залишається за боржником і після початку АТО/ООС.

Проте, стаття 532 Цивільного кодексу України встановлює, що місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов’язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, – за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання.

Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання.

З цього слід зазначити, якщо кредитори зв’язалися з позичальником, повідомили йому своє нове місце перебування та пропонують оплатити кредит на підконтрольній Уряду України території, позичальник має право вимагати від них компенсації всіх витрат, пов’язаних з проїздом до місця перебування відділення банку, через який можливо виконати зобов’язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлюється мораторій на нарахування з 14 квітня 2014 року пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися в період з 14 квітня 2014 з населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, позичальники з населених пунктів у зоні збройного конфлікту звільнені від відповідальності у формі пені та штрафів за порушення строків виконання своїх зобов’язань за кредитним договором.

Також слід зазначити, що кредитор за грошовим зобов’язанням має право звернутися до суду з метою примусового стягнення заборгованості або до нотаріуса для отримання виконавчого напису, яким також можливо примусове стягнення заборгованості.

Суд, розглянувши справу, виносить рішення (може бути винесено без присутності боржника (відповідача), що передбачено статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України), на підставі якого кредитор має право отримати виконавчий лист та звернутися до Державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання рішення.

Підставою для відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення заборгованості також є виконавчий напис нотаріуса.

Під час здійснення виконавчих дій виконавець може накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках боржника (у разі їх наявності), звернути стягнення на дохід боржника на підконтрольній території у разі його наявності.

Крім того, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, у разі відкриття виконавчого провадження для стягнення заборгованості за договором та звернення виконавця в рамках такого провадження до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, після винесення судом такого рішення та передачі його до Державної прикордонної служби України можлива заборона боржнику перетинати державний кордон України.