Мільярдний борг і шість років судів: анатомія справи Дніпровського металургійного заводу

Дніпровський металургійний завод ще декілька років тому важко було уявити героєм багаторічної банкрутної хроніки: за підсумками 2019 року підприємство декларувало майже 2,95 млрд грн чистого прибутку, однак уже у 2020-му акціонери заговорили про загрозу неплатоспроможності й запустили процедуру санації. Далі до фінансових проблем додалися повномасштабна війна, падіння виробництва, накопичення боргів і дедалі складніші відносини з кредиторами. А спроби втримати завод поза класичною процедурою банкрутства поступово перетворилися на шестирічну судову історію з кількома планами оздоровлення, касаційними переглядами та принциповими спорами щодо того, чи справді обрані механізми працюють на відновлення платоспроможності підприємства.

В результаті історія ДМЗ у судах за останні шість років охопила майже всі основні інструменти, які законодавство дає бізнесу для запобігання банкрутству, в тому числі санацію та превентивну реструктуризацію. 12 серпня 2026 року ця послідовність отримала нове продовження: Верховний Суд скасував затвердження плану превентивної реструктуризації та направив справу на новий розгляд, а кредитор ТОВ «ГІР-Інтернешнл» окремо звернувся із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДМЗ.

Нова справа отримала №904/4867/26 і була розподілена судді Господарського суду Дніпропетровської області Анастасії Соловйовій. Подання заяви ще не означає відкриття провадження або визнання підприємства банкрутом, однак зрозуміти, чому після років спорів кредитор обрав цей шлях, можна лише через всю процесуальну історію ДМЗ.

2020 рік: санація і перший конфлікт навколо голосів кредиторів

16 квітня 2020 року загальні збори акціонерів ДМЗ вирішили ініціювати санацію до відкриття провадження у справі про банкрутство через загрозу неплатоспроможності. Процедуру на той час регулювала стаття 5 Кодексу України з процедур банкрутства (КУПБ): боржник міг запропонувати кредиторам план відновлення платоспроможності, а одним із принципових критеріїв судового контролю була вигідність виконання такого плану для кредиторів порівняно з ліквідацією.
Одним із найбільш дискусійних епізодів стало відступлення 4 травня 2020 року ПрАТ «Суха Балка» на користь ТОВ «Індорбуд» права вимоги до ДМЗ на 789,55 млн грн. Справа в тому, що «Суха Балка» і ДМЗ мали одного і того самого кінцевого бенефіціарного власника, що й стало підставою для закономірних побоювань інших кредиторів у «чистоті» угоди. У будь-якому випадку саме вимога «Індорбуду» забезпечила 63,36% голосів від суми вимог, включених до плану санації.

22 червня збори кредиторів схвалили план: «за» було подано 63,47% голосів, «проти» — 8,53%. До нього включили 235 кредиторів із вимогами на загальну суму 1,246 млрд грн, хоча участь у голосуванні взяли лише 14 кредиторів. Заперечення до суду подали близько 30 кредиторів, серед яких ТОВ «ГІР-Інтернешнл», ТОВ «Метпромбуд Інвест», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», «Запоріжсталь» та інші.

31 липня 2020 року Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/3325/20 затвердив план санації. Він передбачав дворічну відстрочку виконання зобов’язань, після якої вимоги кредиторів мали погашатися протягом року поквартально рівними частинами.

Верховний Суд залишив план чинним, але з’явилася окрема думка

18 листопада 2020 року Центральний апеляційний господарський суд залишив ухвалу без змін, а 15 квітня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також відхилив касаційні скарги «Метпромбуд Інвест» і «ГІР-Інтернешнл».

Позиція касаційної інстанції полягала в тому, що судовий контроль під час затвердження плану санації не означає повної переоцінки господарської доцільності запропонованої боржником моделі. Водночас суд зберіг обов’язок перевірити ключовий критерій — чи є виконання плану вигіднішим для кредиторів порівняно з ліквідацією, спираючись на ліквідаційний аналіз.

Іншу оцінку частини обставин виклав суддя Олег Банасько в окремій думці. Він звертав увагу на відсутність, на його погляд, достатніх доказів настання строку виконання зобов’язання, право вимоги за яким отримав «Індорбуд», а відступлення вимоги від пов’язаної з боржником особи незадовго до зборів кредиторів вважав обставиною, яка потребувала глибшої перевірки. Суддя також порушив питання щодо доказів заходів нагляду за виконанням плану та звернув увагу на те, що за підсумками 2019 року ДМЗ мав чистий прибуток майже 2,95 млрд грн. Окрема думка не змінила результату справи, проте зафіксувала проблему, яка надалі виникатиме знову: де проходить межа між перевіркою формального дотримання процедури та оцінкою економічної реалістичності запропонованого плану і фактичного балансу інтересів кредиторів.

Як на процедури вплинула війна

Після початку повномасштабної війни виконання затвердженого у 2020 році плану санації ДМЗ опинилося в нових економічних умовах. 1 червня 2022 року, за два місяці до настання передбаченого первісним планом строку погашення вимог кредиторів, позачергові загальні збори акціонерів ухвалили рішення про його перегляд, обґрунтувавши необхідність змін військовою агресією рф та спричиненою нею загрозою неплатоспроможності підприємства. На зборах кредиторів 29 червня зареєструвалися лише п’ять кредиторів із 68,42% голосів. За зміни було подано 789 550 голосів, або 63,36%, — вирішальним знову став голос «Індорбуду». Проти голосували «ГІР-Інтернешнл», «Дніпрбус», «Оскар-Віт» і НФП «Топстар».

18 листопада 2022 року Господарський суд Дніпропетровської області затвердив нову редакцію плану. Відстрочення 80% боргу продовжили ще на три роки від дати затвердження змін, після чого передбачалося розстрочення ще на один рік. Решта 20% боргу підлягали прощенню — списанню протягом трьох років. Загальний строк санації, рахуючи від липня 2020 року, таким чином становив шість років.

«ГІР-Інтернешнл» та «Метпромбуд Інвест» оскаржили рішення, але 16 травня 2023 року апеляційний суд залишив його без змін, а 3 жовтня Верховний Суд постановою у справі №904/3325/20 також відмовив у задоволенні касаційних скарг.

Одним із принципових питань стало з’ясування становища кредиторів, вимоги яких виникли вже після затвердження початкового плану. Більшість колегії Верховного Суду виходила з того, що стаття 5 КУзПБ не вимагала включення таких кредиторів до зміненої редакції плану. Суддя Сергій Жуков в окремій думці вважав інакше: зміни мали вноситися у порядку, встановленому для затвердження плану, а тому необхідно було оцінити й становище інших кредиторів. Серед іншого він посилався на частину 10 статті 5 КУзПБ, частину 2 щодо ліквідаційного аналізу та передбачені частиною 8 підстави для відмови у затвердженні плану. Таким чином, протягом 2020–2023 років суди системно залишали без задоволення заперечення певної групи кредиторів.

2025 рік: нова процедура ще до завершення старої

У 2025 році ситуація змінилася через реформу законодавства. Закон №3985-IX запровадив в Україні процедуру превентивної реструктуризації на виконання Директиви ЄС 2019/1023. При цьому перехідні положення КУзПБ окремо встановили, що санації до відкриття справи про банкрутство, розпочаті до введення нових правил у дію, продовжуються за редакцією Кодексу, яка діяла раніше. Тому саме по собі продовження старої санації ДМЗ після законодавчих змін не було процесуальною аномалією.

Тим не менш 27 травня 2025 року з’явилася інформація про намір акціонерів ДМЗ ініціювати вже превентивну реструктуризацію, а 1 жовтня Господарський суд Дніпропетровської області відкрив відповідну процедуру у новій справі №904/5450/25. Водночас санація у справі №904/3325/20 формально ще тривала і за зміненим планом мала завершуватися у 2026 році. Певний час дві процедури, спрямовані на відновлення платоспроможності одного підприємства, існували паралельно, аж до січня 2026 року.

Так, 16 січня 2026 року збори кредиторів схвалили план превентивної реструктуризації, 20 січня ДМЗ подав його на затвердження, а 27 січня Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив заяву. План був розрахований на два роки і один місяць — до 27 лютого 2028 року — та став обов’язковим для залучених кредиторів, у тому числі тих, які голосували проти.

Того ж дня інша процедура була завершена: за заявою самого ДМЗ суд закрив санацію у справі №904/3325/20. У результаті шестирічна історія санації завершувалася не виконанням первісного плану, а переходом підприємства до іншого механізму відновлення платоспроможності.

Фінансові параметри цього переходу стали одним із головних аргументів опонентів реструктуризації. Якщо у плані санації 2020 року враховувалися вимоги кредиторів приблизно на 1,246 млрд грн, то у плані превентивної реструктуризації — вже близько 1,310 млрд грн. Кількість працівників підприємства за цей період скоротилася більш ніж утричі, а фінансові показники за 2025 рік істотно погіршилися.

Що оскаржив «ГІР-Інтернешнл»

15 квітня 2026 року Центральний апеляційний господарський суд залишив затвердження плану без змін, після чого «ГІР-Інтернешнл» звернулося до Верховного Суду. Цього разу основний акцент один з кредиторів зробив уже не на формуванні більшості голосів, а на виконуваності самого плану. За твердженням скаржника, документ не містив достатньої конкретики щодо джерел, обсягів та строків надходження коштів, необхідних для погашення близько 1,31 млрд грн заборгованості. Кредитор також вказував, що виробництво коксу, чавуну і сталі у прогнозах на 2026–2028 роки не планувалося, тоді як прогнозований EBITDA на рівні 25–46 млн грн на рік, на його думку, не пояснював, яким чином після дворічної відстрочки основна заборгованість може бути погашена протягом одного місяця.

Окремо «ГІР-Інтернешнл» посилалося на коефіцієнт покриття 0,88, чистий збиток 837,5 млн грн за 2025 рік та вимоги щонайменше 92 залучених кредиторів. На думку скаржника, такі показники могли свідчити вже не про ризик майбутньої неплатоспроможності, для запобігання якій і створена превентивна реструктуризація, а про значно глибшу фінансову кризу підприємства.

В результаті 12 серпня 2026 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня та постанову апеляційного суду від 15 квітня і направив справу №904/5450/25 на новий розгляд. У судовому реєстрі зафіксований результат касаційного перегляду, однак ще немає повного мотивувального тексту нової постанови Верховного Суду. Тому було б передчасно стверджувати, що касаційна інстанція погодилася з усіма аргументами «ГІР-Інтернешнл»: юридичне значення матимуть конкретні висновки Верховного Суду та їх оцінка судом першої інстанції під час нового розгляду.

Від реструктуризації — до класичної процедури банкрутства

Подання «ГІР-Інтернешнл» окремої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ДМЗ виглядає логічним продовженням спору, який триває з 2020 року. Кредитор послідовно оскаржував рішення, що дозволяли продовжувати або змінювати позасудові процедури відновлення платоспроможності, хоча більшість цих спорів до 2026 року завершувалася не на його користь. Тепер ситуація змінилася: Верховний Суд скасував затвердження плану превентивної реструктуризації та направив справу на новий розгляд, а паралельно перед судом поставлено вже інше питання — чи існують підстави для переходу ДМЗ до повноцінної процедури банкрутства.

Для практики КУПБ цей кейс може виявитися показовим не через сам факт багаторічного спору, а через його результат: шість років захисних процедур не привели до погашення заборгованості, строки виконання зобов’язань неодноразово переносилися, а одна модель відновлення платоспроможності зрештою була замінена іншою. Тепер суду доведеться оцінювати вже не черговий варіант відстрочення чи реструктуризації боргу, а те, чи здатне підприємство надалі відновлювати платоспроможність поза межами класичної процедури банкрутства.

Редакція Borg.Expert стежитиме за подальшим рухом справи і готова опублікувати позиції та коментарі ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», ТОВ «ГІР-Інтернешнл», інших кредиторів та всіх учасників відповідних судових проваджень.