Cубсидіарна відповідальність у банкрутстві: питання правової коректності

18 липня 2022, 16:17
2494 хвилини читати

В українському законодавстві про банкрутство передбачена субсидіарна відповідальність, але відповідні норми Кодексу з процедур банкрутства викликають більше запитань, аніж відповідей

  • Посилання скопійованоlink copied

За деякими спостереженнями однією з найчастіше обговорюваних тем у сфері банкрутства в останній час є субсидіарна відповідальність. Очевидно, ця тема заслуговує на окреме обговорення і обов’язково у колі науковців.

Разом з тим, хочеться поділитись деякими думками щодо того, як відповідні норми викладені в законі про банкрутство і як вони корелюються з положеннями Цивільного кодексу України.

  1. Згідно з основним законом у сфері регулювання приватноправових відносин – Цивільним кодексом, субсидіарна відповідальність може бути передбачена договором або законом.
  2. По своїй природі такі правовідносини є договірними. В Цивільному кодексі відповідні положення містяться у книзі п’ятій “Зобов’язальне право”.
  3. За змістом субсидіарна відповідальність є додатковою. Найпоширенішим прикладом встановлення такої додаткової відповідальності є договір поруки. Іншим прикладом може бути договір страхування відповідальності як цивільно-правовий спосіб додаткового способу забезпечення виконання зобов’язання.
  4. У підприємницькому законодавстві субсидіарна відповідальність передбачена для окремих видів товариств, зокрема, створених на засадах обмеженої відповідальності. У разі правонаступництва при реорганізації товариства за зобов’язаннями особи, що припинилася, відповідальність несе новостворена особа (особа-правонаступник). Мовлячи про договірну природу субсидіарної відповідальності слід зазначити, що до пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Зрозуміло, така вимога не є природною у відносинах неспроможності. Нагадаємо, у разі неспроможності особи суд визнає юридичний факт.
  5. У банкрутстві субсидіарна відповідальність здебільшого стосується додаткової відповідальності материнської компанії за борги дочірньої особи, але у тому випадку, якщо така заборгованість виникла з вини материнської компанії. Достатньо поширеними випадками у банкрутстві є притягнення до відповідальності директорів боржників у ситуаціях, коли керівник виступив поручителем за зобов’язаннями компанії. В такому разі в основні таких відносин, як правило, стоїть ризик невиконання чи неналежного виконання обов’язків директора, головним серед яких є піклування про спроможність компанії. Тож, тут йдеться про обов’язки керівника перед власниками компаній, що також має договірну природу. За загальним правилом такі правовідносини не об’єктом регулювання законом про банкрутство.
  6. У Принципах Всесвітнього банку у сфері банкрутства (своїм студентам я пояснюю, що це документ, який містить міжнародні стандарти ефективної системи банкрутства) передбачено відповідальність директорів та посадових осіб. Як член Цільової групи Всесвітнього банку зазначу, що обговорення таких положень низки міжнародних документів на засіданнях групи відбувається дуже обережно, оскільки, як на мене, вони стосуються не стільки банкрутства, скільки інших сфер законодавства. Тут також важливо вказати на деякі принципові аспекти цих положень зазначеного документу. По-перше, цей принцип технічно не входить до рекомендацій щодо будування ефективних систем банкрутства – цей принцип входить до блоку В. По-друге, рекомендації у цьому принципі стосуються чітко визначених умов притягнення до відповідальності директорів. Якщо ознайомитись з принципом В2 цього документу Всесвітнього банку, то можна побачити, що зміст відповідного принципу не нагадує відповідальність, що передбачена в українському законодавстві про банкрутство – субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства.
  7. В українському законодавстві про банкрутство передбачена субсидіарна відповідальність, але відповідні норми Кодексу з процедур банкрутства викликають більше запитань, аніж відповідей. Зокрема, закон не містить переліку осіб, на які ці положення мають поширюватись. Згадуються треті особи, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Видно, що це дуже спірна конструкція. Крім того, можна побачити, що посилання на законодавство є, а норм таких в законі немає. За відсутності в законі таких правил мають застосовуватись загальні положення цивільного законодавства. Однак, це виконати буде складно, оскільки суть відповідних правовідносин, що регулюються цими законами, за своєю природою їх різними. Не достатньо чітко визначено в законі і те, в яких процедурах банкрутства такі положення мають застосовуватись – ці норми містяться у розділах, присвячених санації і ліквідації. Якщо щодо ліквідації, то можна здогадатись, як такі норми можуть бути застосовані, а от щодо санації, то не зовсім зрозуміло, за якою процедурою мають притягатись до такої відповідальності директори боржників на етапі розробки і виконання плану санації з відновлення платоспроможності. На цьому етапі судового процесу у справі про банкрутство учасники відносин неспроможності досягають домовленості про врегулювання заборгованості.
  8. Наведене вище, скоріше усього, вказує на те, що говорити про субсидіарну відповідальність у банкрутстві не слід.

Знову звернемось до міжнародних документів та найкращої світової практики, відповідно до яких для притягнення директора до цивільно-правової (майнової) відповідальності у банкрутстві існують загальновідомі специфічні механізми з чітко визначеними умовами і строками їх застосування.

Роз’яснимо. У міжнародних документах в таких випадках застосовується механізм оскарження правочинів, що містять визначені в законі ознаки і укладені протягом визначеного законом періоду часу.

Про ще один важливий аспект міжнародно-правових документів у цій сфері необхідно сказати: міжнародні організації певним чином захищають директорів компаній від свавільного притягнення їх до відповідальності. Причина проста: інакше це може стати руйнівним наслідком для права компаній, а також регулювання корпоративних відносин. Головним правилом у сфері будування ефективної системи банкрутства, на чому ґрунтуються міжнародні документи, є узгодження законодавства про банкрутство з іншими сферами законодавства, а за моїми підрахунками їх більше 20.

Перед суддями стоїть нелегке завдання коректного застосування цих нечітких правових норм, що може мати наслідком помилки, які можуть ґрунтуватись на вимушено широкому трактуванні приписів закону про банкрутство.

Інші ризики постановлення недостатньо виважених судових рішень можуть бути пов’язані і з визначенням меж відповідальності, і дослідження вини (її форм) у разі притягнення особи саме до цивільно-правової відповідальності особи, і загалом узгодження норм закону про банкрутство з загальними положеннями у цій частині Цивільного кодексу.

В якості підсумку візьму сміливість надати деякі особисті і спірні рекомендації виключно для обговорення у колі науковців.

  • Законодавцю необхідно більш чітко формулювати положення специфічного закону, а у разі запозичення концепцій інших сфер законодавства уважно викладати зміст правових норм з урахуванням специфіки відносин неспроможності та особливостей конкурсного процесу.
  • Навіть, яким би сильним не було бажання допомогти кредиторам у справах про банкрутство суддям можна порадити робити це зважаючи на низьку якість закону, враховувати суть цивільно-правових механізмів, що використовуються у справах про банкрутство, і максимально дотримуватись стандартів доказування, які мають відповідати концептуальним засадам цивільного процесу.

Автор: Олександр Бірюков, д.ю.н., радник Юридичної групи LCF

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Новини за темою

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Під обмеженя підпадають усі споживчі кредити

Банкрутство

Статті • Банкрутство
У банкрутстві не може бути реалізовано принцип: перший добіг – перший отримав

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
В умовах воєнного стану Україна потребує певних законодавчих змін в сфері банкрутства

Енергетика

Статті • Банкрутство
Якої шкоди російські окупанти завдали сучасним підприємствам зеленої енергетики та як врятувати галузь?

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
На час воєнного стану плюс 30 днів забороняється стягнення майна з іпотеки та виселення мешканців

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
Як перевірити власну компанію на платоспроможність та що робити, якщо вона опинилася на межі банкрутства під час війни?